П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Самсіна І.Л.,-
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС), третя особа - Державна судова адміністрація України
(далі - ДСА), про скасування постанови державного виконавця,
в с т а н о в и л а:
У червні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову від 24 квітня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Кушнір Л.В.
(далі - Держвиконавець) у виконавчому провадженні № 22392111 про повернення стягувачеві виконавчого листа № 2-а-З748/09/1470, виданого 27 квітня 2010 року Миколаївським окружним адміністративним судом (далі - постанова від 24 квітня 2015 року).
На обґрунтування позову послався на те, що Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_820518/ed_2015_05_14/pravo1/T990606.html?pravo=1> (далі - Закон № 606-ХІV) не передбачено підстав для повернення виконавчого документа, на які послався Держвиконавець. Також зазначив, що оспорювана постанова ухвалена неналежною особою, а забезпечити виконання судового рішення є обов'язком держави.
Суди встановили, що 19 березня 2010 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв постанову в адміністративній справі
№ 2а-3748/09/1470 про стягнення на користь ОСОБА_10 з господарського суду Миколаївської області заборгованості з довічного грошового утримання на загальну суму 93 378 грн 42 коп.
27 квітня 2010 року Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист на користь ОСОБА_10
9 липня 2010 року Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою змінив порядок виконання зазначеної постанови, а саме постановив стягнути
93 378 грн 42 коп. на користь ОСОБА_10 з ДСА.
29 жовтня 2010 року Держвиконавець відкрив виконавче провадження
№ 22392111 про стягнення з ДСА на користь ОСОБА_10 93 378 грн 42 коп.
14 липня 2014 року Держвиконавець направив платіжні вимоги на адресу Державного казначейства України про безспірне списання коштів в сумі
93 378 грн 42 коп. з банківських рахунків ДСА, але зазначені документи залишились без виконання.
24 квітня 2015 року Держвиконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з набуттям чинності Законом України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_07_03/pravo1/T124901.html?pravo=1> (далі - Закон № 4901-VI), неможливістю виконання стягнення, оскільки наявна встановлена заборона на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_820518/ed_2015_05_14/pravo1/T990606.html?pravo=1>. Зазначена постанова затверджена заступником директора Департаменту -начальником відділу примусового виконання рішень ДВС.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 2 липня
2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 листопада 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 на зазначені судові рішення.
Для захисту своїх прав на стягнення коштів за виконавчим листом
№ 2а-3748/09/1470, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом 27 квітня 2011 року, позивачу необхідно звернутися до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника в порядку, визначеному Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 (далі - Порядок погашення заборгованості).
Не погоджуючись з рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_10 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС. У заяві просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 листопада
2015 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2014 року у справі № 6-3148св14, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 3 та пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_820518/ed_2015_05_14/pravo1/T990606.html?pravo=1>, частини першої статті 3 Закону № 4901-VI, а також пункту 5 Порядку погашення заборгованості, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Цим рішенням Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, зокрема про скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа, погодився з їх висновком про те, що з 6 лютого 2013 року, з набранням чинності нової редакції Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, пунктом 7 якого, на відміну від попередньої редакції, було передбачено повноваження та обов'язки виконавчої служби при примусовому виконанні рішень по стягненню коштів з державного бюджету вчинити відповідний алгоритм дій по передачі органам казначейства оригіналу виконавчого документа разом із супровідним листом та завірених належним чином державним виконавцем копій інших матеріалів виконавчого провадження.
Сервисы для юристов