П ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сімоненко В.М.суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (далі - ПАТ «ПтБ Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на невиконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7 млн 641 тис. 487 грн 14 коп. На забезпечення цих зобов'язань з ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, власником якої на теперішній час є ОСОБА_6
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед ПАТ «ПтБ Банк» за кредитним договором від 4 червня 2007 року № 43.840.07.03 в розмірі 7 млн 641 тис. 487 грн 14 коп., що складається з 2 млн 684 тис. 047 грн 64 коп. заборгованості за кредитом, 1 млн 248 тис. 340 грн 43 коп. заборгованості за відсотками та 3 млн 573 тис. 556 грн 17 коп. пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_6 Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну квартири для її реалізації визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2015 року відмовлено ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 у відкриття касаційного провадження за її касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2015 року.
У поданій заяві ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2015 року і передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 23, 38, 39 Закону України «Про іпотеку».
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_6 надала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15, 29 квітня та 2, 16 вересня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 4 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Агробанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Хоум Кредит Банк», яке в подальшому відступило право вимоги ПАТ «ПтБ Банк», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому були надані кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 408 тис. 613 доларів США на строк до 3 червня 2014 року зі сплатою 15, 5 % річних.
На забезпечення цього договору того ж дня між банком та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Рішенням Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2013 року визнано розірваним договір іпотеки від 4 червня 2007 року та виключено запис про іпотеку спірної квартири з Державного реєстру іпотек.
У період чинності вказаного рішення суду ОСОБА_9 відчужила належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6, яка у свою чергу передала квартиру в іпотеку ОСОБА_8
Унаслідок невиконання ОСОБА_7 грошових зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість у розмірі 7 млн 641 тис. 487 грн 14 коп., у рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, застосувавши положення статті 23 Закону України «Про іпотеку», вважав, що у зв'язку з переходом права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до ОСОБА_6 відповідачка набула статус іпотекодавця, тому має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки; іпотекодержатель має право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Проте в наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15, 29 квітня 2015 року зазначено, що нерухоме майно, придбане за відсутності записів про обтяження, не є предметом іпотеки, тому відсутні й підстави для застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_171/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1>, оскільки під час переходу права власності на спірну квартиру до нового власника ця квартира не була предметом іпотеки.
В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2, 16 вересня 2015 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції, виходив з необхідності застосування вимог статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та встановлення ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 23, 38, 39 Закону України «Про іпотеку».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Сервисы для юристов