П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Колесника П.І., суддів:Барбари В.П.,Ємця А.А.,Потильчака О.І., Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є., за участю представників: приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" - командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" - публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" - Міністерства юстиції України - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі - ПАТ "Київський маргариновий завод", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року у справі № 908/5508/14 за позовом командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" (далі - КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора") до ПАТ "Київський маргариновий завод", приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (далі - ПП "Молокозавод-Олком"), приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (далі - ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод"), третя особа - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), про стягнення суми,
в с т а н о в и л а:
ПАТ "Київський маргариновий завод" у заяві від 18 квітня 2016 року порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року у справі № 908/5508/14 із підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 лютого 2016 року в частині залишення рішення Господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року без змін, а також скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року у цій справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
У заяві про перегляд постанови ПАТ "Київський маргариновий завод" посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і неоднакове застосування Вищим господарським судом України норми процесуального права - частини четвертої статті 22 ГПК, внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначеної норми матеріального права. В обґрунтування заяви ПАТ "Київський маргариновий завод" надано копії постанов Вищого господарського суду України від 06 березня 2013 року у справі № 11/2218-10, від 12 лютого 2013 року у справі № 5023/3920/12, від 24 липня 2013 року у справі № 5023/5182/12, від 06 жовтня 2015 року у справі № 908/5669/14, від 02 березня 2016 року у справі № 910/19057/15, а також копії постанов Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11, від 21 травня 2012 року у справі № 6-18цс11, від 21 травня 2012 року у справі № 6-69цс11, від 18 червня 2012 року у справі № 6-73цс12 та від 10 вересня 2014 року у справі 6-70цс14.
Посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012 на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК судом не може бути взято до уваги, оскільки зазначену постанову суду касаційної інстанції скасовано постановою Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року у справі у справі № 3-62гс10.
Крім того, згідно з доповненням до заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року у цій справі, яке надійшло на адресу Верховного Суду України 12 травня 2016 року, оскаржувана постанова суду касаційної інстанції не відповідає викладеному в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 3-253гс16 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 1077, 1079 та 1084 ЦК.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом права на звернення до Верховного Суду України обставини, Судова палата у господарських справах дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову є стягнення з відповідачів заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору про надання банківських послуг.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнено солідарно з ПАТ "Київський маргариновий завод" і ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на користь КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" заборгованість у сумі 67 916 790 грн 30 коп. Провадження у справі в частині стягнення 1 137 430 грн 73 коп. припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01 лютого 2016 року резулятивну частину зазначеного рішення доповнено абзацом такого змісту: "Припинити провадження у справі № 908/5508/14 в частині позовних вимог КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" до ПП "Молокозавод-Олком". В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року зазначену постанову Донецького апеляційного господарського суду залишено без змін.
Обґрунтовуючи оскаржувану постанову, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" сплатило банку заборгованість ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" і відповідно до договору про відступлення права вимоги набуло право такої вимоги до відповідачів.
Посилання ПАТ "Київський маргариновий завод" на ту обставину, що 05 грудня 2014 року між позивачем і банком укладено договір про зміни № 10, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителів, судом апеляційної та касаційної інстанцій було спростовано, оскільки суди вважали, що сума заборгованості ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" змінилася за рахунок еквівалента суми в національній валюті у доларах США, що передбачено умовами кредитного договору, крім того, на думку судів апеляційної та касаційної інстанцій, зазначені зміни на генеральний строк виконання зобов'язань за договором про надання банківських послуг не вплинули.
Також Вищий господарський суд України, керуючись частиною другою статті 82 та статтею 112 ГПК, відхилив посилання скаржника на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі № 910/29382/14, якою визнано недійсним договір поруки від 16 серпня 2012 року № SR 12-157/200, укладений між ПАТ "ОТП Банк", ПАТ "Київський маргариновий завод" і ПП "Молокозавод-Олком", оскільки зазначену постанову господарського суду апеляційної інстанції було прийнято після прийняття оскаржуваних рішень.
У постановах 06 березня 2013 року у справі № 11/2218-10, від 12 лютого 2013 року у справі № 5023/3920/12, від 24 липня 2013 року у справі № 5023/5182/12, від 06 жовтня 2015 року у справі № 908/5669/14 та від 02 березня 2016 року у справі № 910/19057/15 Вищий господарський суд України, на думку заявника, дійшов протилежного висновку про застосування норм чинного законодавства України при розгляді аналогічного спору.
Як доказ невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права до заяви додано копії постанов Верховного Суду України 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11, від 21 травня 2012 року у справі № 6-18цс11, від 21 травня 2012 року у справі № 6-69цс11, від 18 червня 2012 року у справі № 6-73цс12, від 10 вересня 2014 року у справі 6-70цс14 та від 13 квітня 2016 року у справі № 3-253гс16.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального та процесуального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено,
що 16 серпня 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" і ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" укладено договір про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 (далі - Договір про надання банківських послуг). На виконання вимог зазначеного Договору ПАТ "ОТП Банк" надало клієнту кредитні кошти.
Згідно з пунктом 34 цьго Договору генеральний ліміт зобов'язань становить 95 000 000 грн 00 коп. або еквівалент цієї суми у доларах США, генеральний строк зобов'язань - період із дати укладення договору до 30 серпня 2015 року.
Сторони неодноразово вносили зміни до Договору про надання банківських послуг.
Сервисы для юристов