ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (далі - управління МВС, МВС відповідно), третя особа - Профспілка «Захист» (далі - Профспілка), про визнання рішення протиправним,
в с т а н о в и л а:
2 липня 2007 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним наказ начальника управління МВС від
29 травня 2007 року № 255 про звільнення його з органів внутрішніх справ України (далі - наказ № 255), зобов'язати управління МВС поновити його на службі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу із застосуванням індексу інфляції та моральну шкоду і покласти на відповідача відшкодування судових витрат.
На підставі наказу управління МВС від 5 серпня 2000 року № 235 л/с ОСОБА_8 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і працював на посаді дільничного інспектора міліції Нахімовського районного відділу управління МВС, про що свідчить запис у наданій ним копії трудової книжки від 8 серпня 2000 року.
Наказом № 255 за систематичне порушення службової дисципліни, недбале ставлення до зберігання службових документів, що потягло втрату службового посвідчення, втрату службових документів, невиконання вимог наказів прямого начальника, прояви неповаги до колег і керівництва районного відділу та управління МВС, порушення правил внутрішнього розпорядку та ведення особистого прийому громадян дільничними інспекторами міліції, що потягло порушення статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Статут), частини першої пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, пунктів 3, 7, 9, 10 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС 5 жовтня 2000 року № 7км/8, дільничного інспектора міліції, лейтенанта міліції ОСОБА_8 було звільнено з органів внутрішніх справ України.
Наказом управління МВС від 22 червня 2007 року № 75 о/с ОСОБА_8 з 22 червня 2007 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом «є» пункту 64 Положення (за порушення дисципліни). Підставою для звільнення був висновок службового розслідування від 29 травня 2007 року, наказ № 255 та атестаційний лист від 13 червня 2007 року.
Суд також установив, що ОСОБА_8 був членом та керівником Профспілки «Захист», з якою звільнення позивача попередньо не було погоджено.
Балаклавський районний суд міста Севастополя постановою від
5 серпня 2011 року позов задовольнив частково: визнав дії начальника управління МВС протиправними, скасував наказ № 255 про звільнення
ОСОБА_8 з органів внутрішніх справ України та поновив позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції, а також постановив стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивача звільнено з порушенням строку, передбаченого статтею 18 Статуту, та з порушенням статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV) - без згоди профспілкового органу.
Севастопольський апеляційний адміністративний суд постановою від
24 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 відмовив виходячи з того, що відповідач цілком обґрунтовано звільнив позивача на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення з посиланням на грубе порушення службової дисципліни.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_8 просить ухвалу суду касаційної інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення ОСОБА_8 послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 41 Закону № 1045-XIV, а також додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2013 року (справа № К/9991/76406/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У наданому заявником для порівняння рішенні касаційний суд у подібних правовідносинах погодився з висновками суду першої інстанції, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ було застосоване без встановлення всіх обставин та накладене відповідачем з порушенням трудових прав працівника, зокрема порушено частину третю
статті 41 Закону № 1045-XIV щодо неможливості звільнення членів профспілки без згоди відповідного профспілкового комітету.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах частини третьої статті 41 Закону № 1045-XIV.
Відповідно до статті 4 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ) правовою основою діяльності міліції є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку.
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 10, 22 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для охорони своїх професійних, службових, соціально-економічних прав та інтересів можуть об'єднуватись в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.
Частиною сьомою статті 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що працівники міліції вправі створювати професійні спілки.
Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом № 1045-XIV.
Сервисы для юристов