П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2015 рокум. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоБарбари В.П.,суддів:Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є., Гуля В.С.,Потильчака О.І.,Ємця А.А.,Шицького І.Б., -розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» (далі - ПАТ «Трест Київміськбуд-1») про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 березня 2012 року в справі № 17/192 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас» (далі - ТОВ «Віта Верітас») до ПАТ «Трест Київміськбуд-1» про розірвання договору та відшкодування збитків,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2011 року ТОВ «Віта Верітас» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ПАТ «Трест Київміськбуд-1» не виконало свого обов'язку за договором про інвестування будівництва: не завершило будівництво об'єкта, направило позивачеві повідомлення про одностороннє розірвання договору, здійснило незаконні дії щодо заволодіння майном - об'єктом незавершеного будівництва. У зв'язку з тим, що позивач змушений був укласти новий інвестиційний договір і нести додаткові інвестиційні витрати для завершення будівництва, ТОВ «Віта Верітас» просило розірвати договір про інвестування будівництва від 26 грудня 2006 року № 01/12 (далі - Договір), укладений між ним і ПАТ «Трест Київміськбуд-1», стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 589 957 890,90 грн, з яких:
-140 856 076,84 грн - сума, на яку перевищено розмір інвестицій, установлений спірним договором;
-39 682 113,18 грн - відсотки за користування кредитними коштами, які включено до загального розміру суми переплати інвестицій;
-18 539 830 грн - витрати на оплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста;
-349 188 641 грн - витрати на завершення будівництва;
-10 635 229,88 грн - відсотки за користування кредитними коштами, які включено до загального розміру суми інвестицій позивача для завершення будівництва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20 липня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року, позов задоволено частково: припинено правовідношення між ТОВ «Віта Верітас» і ПАТ «Трест Київміськбуд-1» Договором шляхом його розірвання; стягнуто з ПАТ «Трест Київміськбуд-1» на користь ТОВ «Віта Верітас» збитки у розмірі 539 640 547,84 грн; вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 березня 2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 січня 2015 року ПАТ «Трест Київміськбуд-1» відновлено строк на подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 березня 2012 року, справу № 17/192 допущено до провадження Верховного Суду України.
У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПАТ «Трест Київміськбуд-1» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 7 березня 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та передати справу на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.
В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, ПАТ «Трест Київміськбуд-1» надало копії постанов Вищого господарського суду України від 19 лютого 2008 року у справі № 10/75-1390(3/69-877), від 8 лютого 2012 року у справі № 18/189, від 13 січня 2011 року у справі № 22/625, від 5 червня 2012 року у справі№ 10/102-11, від 2 вересня 2014 року у справі № 910/25039/13, від 2 грудня 2014 року у справі № 916/2287/14, від 18 листопада 2014 року у справі № 911/79/14, від 10 грудня 2014 року у справі № 922/2934/14, від 2 грудня 2014 року, в справі № 914/1042/14 у яких, на думку заявника, суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків у подібних правовідносинах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.
Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, виходив із того, що ПАТ «Трест Київміськбуд-1» не завершило будівництво блоку «Б» у встановлений договором строк, вчинило неправомірні дії щодо заволодіння майном позивача, надіслало останньому повідомлення про розірвання спірного договору, чим спричинило ТОВ «Віта Верітас» збитки, які полягають: у перевищенні суми інвестицій, обумовленої спірним договором; у зарахуванні суми проінвестованих ним робіт у рахунок сплати пайових внесків, які повинен був сплатити відповідач; у витратах, понесених позивачем з метою завершення будівництва за новим інвестиційним договором.
Заперечуючи висновки суду касаційної інстанції, заявник посилається на те, що витрати, заявлені позивачем як збитки, є витратами, пов'язаними із веденням ТОВ «Віта Верітас» власної господарської діяльності; ПАТ «Трест Київміськбуд-1» не могло виконати своїх зобов'язань за Договором, оскільки позивач чинив перешкоди: ухвалою господарського суду м. Києва від 26 березня 2010 року у справі № 9/32 за заявою ТОВ «Віта Верітас» про вжиття заходів забезпечення позову ПАТ «Трест Київміськбуд-1» було заборонено укладати договори на виконання будівельних робіт на об'єкті «Блок Б», проводити будь-які роботи на цьому об'єкті. Тобто ПАТ «Трест Київміськбуд-1» заперечувало наявність збитків, вину та протиправну поведінку боржника.
Разом із тим у наданих заявником для порівняння постановах Вищого господарського суду України від 19 лютого 2008 року у справі № 10/75-1390(3/69-877), від 8 лютого 2012 року у справі № 18/189, від 13 січня 2011 року у справі № 22/625, від 5 червня 2012 року у справі № 10/102-11, від 2 вересня 2014 року у справі № 910/25039/13, від 2 грудня 2014 року у справі № 914/1042/14 у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків з огляду на те, що наявність порушення зобов'язання сама по собі не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності за відсутності чи недоведеності: 1) причинно-наслідкового зв'язку між таким порушенням і завданням збитків; 2) протиправної поведінки особи, до якої заявлено позов про стягнення збитків; 3) вини боржника та 4) заявленого розміру збитків.
Викладене свідчить, про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. 614 ЦК України.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права у межах доводів заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).
За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
Сервисы для юристов