П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2017 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Ємця А.А.,
суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є.,
за участю представників:
Генеральної прокуратури України - Скрипки М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06 липня 2016 року у справі № 916/2131/15 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ем Джі Контент» (далі - ТОВ «Джі Ем Джі Контент») про витребування майна,
в с т а н о в и л а:
У травні 2015 року заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилих приміщень першого поверху та підвалу № 501 загальною площею 1058,4 кв. м, розташованих по вул. Затонського, 1, у м. Одесі.
Позов обґрунтовано тим, що постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року у справі № 916/2545/13 визнано недійсними пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року № 5649-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішення Одеської міської ради» (далі - рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року), а також договір міни, укладений між Одеською міською радою і товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ» (далі - ТОВ «АРТ») шляхом підписання 12 серпня 2010 року удаваних правочинів: договору дарування та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зокрема нежилих приміщень першого поверху та підвалу № 501 загальною площею 1058,4 кв. м, розташованих по вул. Затонського, 1, у м. Одесі. Отже, зазначені обставини є підставою для витребування із чужого незаконного володіння ТОВ «Джі Ем Джі Контент» спірних нежилих приміщень.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17 грудня 2015 року позовну заяву задоволено повністю. Витребувано у ТОВ «Джі Ем Джі Контент» на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 501 загальною площею 1058,4 кв. м, розташовані по вул. Затонського, 1, у м. Одесі. Стягнуто з ТОВ «Джі Ем Джі Контент» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 41 666,66 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06 липня 2016 року, рішення Господарського суду Одеської області від 17 грудня 2015 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2016 року стягнуто з Одеської міської ради на користь ТОВ «Джі Ем Джі Контент» судовий збір за перегляд рішення у розмірі 34 374,99 грн.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 06 липня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), заступник Генерального прокурора України просить скасувати постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на невідповідність постанови суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах відповідних матеріальних норм.
В обґрунтування заяви надано копію постанови Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 3-604гс16 (№ 916/2129/15).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року представництву по управлінню комунальної власності Одеської міської ради доручено укласти договір купівлі-продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси з ТОВ «АРТ», зокрема і спірних нежилих приміщень.
На виконання зазначеного рішення 12 серпня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради і ТОВ «АРТ» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець (територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради) передав у власність (продав), а покупець (ТОВ «АРТ») прийняв у власність (купив) індивідуально визначене майно комунальної власності, зазначене у рішенні Одеської міської ради (23 об'єкти), зокрема і спірні нежилі приміщення.
05 листопада 2010 року між ТОВ «АРТ» і приватним підприємством фірмою «Стенфорд-Інвест» укладено договір купівлі-продажу спірних нежилих приміщень.
18 травня 2011 року між приватним підприємством фірмою «Стенфорд-Інвест» і ТОВ «Джі Ем Джі Контент» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останньому передано у власність (продано) нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 501 загальною площею 1058,4 кв. м, розташовані по вул. Затонського, 1, у м. Одесі.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року у справі № 916/2545/13 визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року та договір міни, укладений між Одеською міською радою та TOB «АРТ» шляхом підписання 12 серпня 2010 року удаваних правочинів: договору дарування та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зокрема і спірних нежилих приміщень. При цьому судом установлено перевищення Одеською міською радою меж наданих їй повноважень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що воля територіальної громади на вибуття спірного майна з її власності була оформлена у рішенні Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року, яке визнано судом недійсним, отже, за таких обставин воля власника майна щодо відчуження спірного майна у встановленому законом порядку не виражена жодним чинним та законним актом, що дає підстави для витребування його у відповідача.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції, виходячи із того, що спірне майно не є таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), для витребування з володіння відповідача спірних нежилих приміщень, які придбано ним за відплатним договором, і про відмову у задоволенні позову.
Сервисы для юристов