Постанова ВСУ від 24.09.2014 року у справі №6-106цс14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Патрюка М.В.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_9 звернулась із позовом, мотивуючи вимоги тим, що 28 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_10 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 291 600 тис. грн, а ОСОБА_10 зобов'язався у строк та на умовах, визначених цим договором, повернути кредит, сплатити відсотки.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих за кредитним договором, ЗАТ КБ "ПриватБанк" того самого дня уклало з ОСОБА_9 договір поруки.

19 січня 2009 року та 16 лютого 2009 року банк надіслав ОСОБА_10 письмові повідомлення-вимоги про повернення суми кредиту в повному обсязі.

Посилаючись на те, що банк не заявив своїх вимог неї як до поручителя в межах шестимісячного строку від нової дати виконання основного зобов'язання, ОСОБА_9 просила визнати поруку припиненою з підстав, які встановлені частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі з підстав, визначених пунктом п'ятим частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У травні 2014 року до Верховного Суду України звернулась

ОСОБА_9 із заявою про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

20 лютого 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

23 червня 2014 року зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду України в частині перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2014 року з наданими заявницею як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, рішеннями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року та від 27 листопада 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявниці, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 березня

2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_10 укладено договір про іпотечний кредит, згідно з яким банк надав кредит у розмірі 291 600 тис. грн, а ОСОБА_10 зобов'язався належним чином використати й повернути кредит, сплатити відсотки, а також інші платежі в порядку, на умовах та у строки, визначені цим кредитним договором. Строк погашення кредиту - не пізніше

28 березня 2015 року (пункт 1.3 договору).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_10 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 28 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_9 укладено договір поруки, за умовами якого остання поручається солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього як наявними на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому. Пунктом 4.2. договору встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за договором про іпотечний кредит.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань банк звертався до боржника та поручителя з відповідними повідомленнями щодо порушення ОСОБА_10 своїх зобов'язань за кредитним договором і вимогами повернути суму кредиту в повному обсязі.