Постанова ВСУ від 24.06.2015 року у справі №6-532цс15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. КиївСудові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,суддів:Барбари В.П.,Жайворонок Т.Є., Берднік І.С.,Колесника П.І.,Романюка Я.М., Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Ємця А.А.,Потильчака О.І.,Шицького І.Б.,

розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_16, ОСОБА_17, треті особи: комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_18, про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року,

в с т а н о в и л и :

У березні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.

Позивач зазначав, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1973/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 На підставі цього рішення 29 січня 2009 року ОСОБА_16 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно з договором купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року ОСОБА_16 здійснила відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_17, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_16, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_17

Посилаючись на те, що Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення про передачу у власність указаної земельної ділянки з перевищенням повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка розташована за межами населеного пункту - смт Коцюбинського Київської області, не вилучена із земель Державного лісового фонду України й користування комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»), тобто передана без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, в якого вона перебувала в постійному користуванні згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1956 року № 673, позивач просив на підставі статей 20, 21, 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 57 Лісового кодексу України, статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, статей 3, 10, 12, 13, 23 Закону України «Про планування і забудову територій», статей 16, 21, 228, 392, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсними: рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1973/25-5 і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 29 січня 2009 року ОСОБА_16, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_17; скасувати державну реєстрацію цього акта; визнати право власності держави на спірну земельну ділянку.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 вересня 2013 року позовні вимоги прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено частково: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1973/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га на АДРЕСА_1 для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий ОСОБА_16, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_17 та скасовано його державну реєстрацію; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2014 року заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 вересня 2013 року в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; у решті - рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року відмовлено заступнику прокурора Київської області у відкритті касаційного провадження у зазначеній справі з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1876-VI від 11 лютого 2010 року; в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року.

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 215, 216, 228 ЦК України та статей 125, 126, 152, 155 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня, 17 грудня, 24 грудня 2014 року та 21 січня 2015 року, а також постанов Вищого господарського суду України від 15 вересня та 15 листопада 2011 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року цивільну справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_16, ОСОБА_17, треті особи: КП «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_18, про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку допущено до провадження Верховного Суду України.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи викладене, заява заступника Генерального прокурора України, яка надійшла до суду касаційної інстанції для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якою не було прийнято на день набрання чинності Законом № 192-VIII, підлягає розгляду Верховним Судом України в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1876-VI від 11 лютого 2010 року; в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві заступника Генерального прокурора України доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Суди встановили, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1973/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 На підставі цього рішення 29 січня 2009 року ОСОБА_16 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно з договором купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року ОСОБА_16 здійснила відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_17, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_16, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_17

Рішення щодо встановлення або зміни меж селища Коцюбинського уповноваженим органом не приймалось, проект установлення меж не розроблявся й не затверджувався.

Зазначена вище земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту - смт Коцюбинське Київської області.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора й визнаючи недійсними рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 1973/25-5 та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 29 січня 2009 року ОСОБА_16, суд першої інстанції керувався тим, що вказане рішення прийняте Коцюбинською селищною радою Київської області з перевищенням її повноважень. Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права власності держави на спірну земельну ділянку, суд визнав ці вимоги безпідставними.

Частково скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, зазначив, що оскільки земельна ділянка відчужена іншій особі за договором купівлі-продажу, який не визнано недійсним, то висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним державного акта та скасування його державної реєстрації, виданого на підставі цього договору, є необґрунтованим.

Разом з тим у судових рішеннях, наданих заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків: