ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л.,
Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України, треті особи - Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Громадська рада з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, голова Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - ОДА) ОСОБА_4, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо нездійснення парламентського контролю за виконанням Закону України від 16 вересня 2014 року
№ 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII) стосовно голови ОДА ОСОБА_4;
- зобов'язати Верховну Раду України застосувати засоби парламентського контролю щодо звільнення ОСОБА_4 з посади голови ОДА з підстав, передбачених
Законом № 1682-VII;
На обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_4 з травня 2010 року по листопад 2012 року одночасно обіймав дві посади в органах державної влади. Ці обставини відповідно до положень статей 85, 86 Конституції України, частини третьої статті 1, пункту 10 частини першої статті 2, пункту 9 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII, статті 27 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про запобігання і протидії корупції» зобов'язували Верховну Раду України застосувати заходи парламентського контролю, спрямовані на звільнення ОСОБА_4 з посади голови ОДА.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 залишив без руху. Рішення мотивував тим, що позивач не навів у заяві обставин незаконної бездіяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень і не надав доказів на підтвердження цих обставин. Не обґрунтував наявність у Верховної Ради України повноважень на звільнення ОСОБА_4 з посади голови ОДА. Не зазначив, яким чином оскаржувана бездіяльність відповідача порушує його особисті права, свободи та/чи інтереси.
Позивач подав до суду уточнення до заяви від 5 січня 2015 року, в яких в основному наведено аналіз конституційних та законодавчих норм, що гарантують права та свободи людини і громадянина, а також повноваження Верховної Ради України зі здійснення парламентського контролю.
З огляду на це суддя Вищого адміністративного суду України відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) ухвалою від 14 січня 2015 року повернув позовну заяву ОСОБА_2.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті
237 КАС, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення - про задоволення позову.
Своє прохання мотивує тим, норми Конституції України і Закону № 1682-VII, на які є посилання в позовній заяві та в уточненнях до заяви, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положення КАС та інших законодавчих актів, правові висновки з окремих рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, інтерпретація цих законодавчих і правозастосовних актів в аспекті конкретних обставин справи давали адміністративному суду підстави та можливість розглянути заявлений позов. Вважає, що Верховна Ради України не задіяла можливості парламентського контролю, зокрема за діяльністю Кабінету Міністрів України, для виконання вимог Закону № 1682-VII стосовно ОСОБА_4
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку із чим заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців
Сервисы для юристов