П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі
м. Львова (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2013 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними дії управління ПФУ щодо відмови у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі зміною розміру грошового утримання діючих суддів на відповідній посаді згідно з довідками апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду за січень-березень (14 163 грн),
квітень-червень (14 440 грн 50 коп.), липень-вересень (14 547 грн), жовтень-листопад (14 757 грн) та грудень 2012 року (14 968 грн 50 коп.) і 2013 рік (18 925 грн 50 коп.).
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що всупереч вимогам частин другої і третьої статті 22, частини першої статті 24, частини першої статті 126 Конституції України, частин другої і третьої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року
№ 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 129 та частини третьої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), рішень Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп /2004,
11 жовтня 2005 року № 8-рп/ 2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 і 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 відповідач відмовив йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Ухвалою від 18 листопада 2013 року Франківський районний суд міста Львова відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_10 про поновлення строку звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_10 в частині, що стосується періоду з 1 січня 2012 року по 17 березня 2013 року, залишив без розгляду.
Франківський районний суд міста Львова постановою від 18 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
29 травня 2014 року, позов задовольнив частково: визнав неправомірними відмови управління ПФУ від 23 липня та 12 серпня 2013 року в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_10 виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді; зобов'язав управління ПФУ провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
ОСОБА_10 відповідно до частини третьої статті 138 Закону № 2453-VI з 18 березня 2013 року на підставі довідок апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за січень, квітень, липень, жовтень, грудень 2012 року та січень 2013 року, його виплату з урахуванням раніше проведених виплат.
Вищий адміністративний суд України постановою від 14 жовтня 2014 року скасував ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня
2014 року, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 18 листопада
2013 року змінив, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції в такій редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі
м. Львова виплачувати ОСОБА_10 з 18 березня 2013 року щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 % заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за січень, квітень, липень, жовтень, грудень 2012 року та січень 2013 року, його виплату з урахуванням раніше проведених виплат та з урахуванням максимального розміру встановленого частиною п'ятою статті 138 Закону № 2453-VI в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI». В іншій частині постанову Франківського районного суду міста Львова від 18 листопада 2013 року залишив без змін.
Суди встановили, що ОСОБА_10 працював на посаді судді апеляційного суду Львівської області. Наказом голови цього суду від 21 листопада 2011 року № 254 на підставі Постанови Верховної Ради України від 3 листопада 2011 року № 4006-VI «Про звільнення суддів» був звільнений у відставку, має стаж роботи більше 22 років, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання в сумі 6818 грн.
10 липня 2013 року ОСОБА_10 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку належного йому як судді апеляційного суду Львівської області у відставці довічного грошового утримання в розмірі 84 відсотки суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді починаючи з 1 січня 2012 року згідно з довідками апеляційного суду Львівської області.
Листами від 23 липня та 12 серпня 2013 року відповідач відмовив ОСОБА_10 у перерахунку пенсії з посиланням на те, що Законом № 2453-VI передбачене проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виключно суддям Конституційного Суду України. Іншого порядку чинним законодавством України не передбачено.
Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України,
ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частин третьої і п'ятої статті 138 Закону № 2453-VІ.
На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року (справи №№ К/800/49213/13, К/800/47790/13), які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 листопада 2014 року допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У судових рішеннях, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд виходив із того, що оскільки відповідно до статей 22, 24 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, то виплата щомісячного довічного грошового утримання позивачеві має здійснюватись у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Сервисы для юристов