ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» (далі - Банк) до реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (далі - реєстраційна служба), треті особи без самостійних вимог: приватне підприємство «Елітон» (далі - Підприємство), товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» (далі - Товариство), про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- зобов'язати реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію права власності за Підприємством на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка С., 3, а саме: на нежитлові приміщення площею 322,3 кв. м, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН) 2055678, нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв. м, приміщення першого поверху площею 464,6 кв. м, загальною площею 723,5 кв. м, номер в РПВН 3464938; побутові приміщення площею 508,35 кв. м, номер в РПВН 3464641; нежитлове приміщення площею 47,7 кв. м, номер в РПВН 15301717; нежитлові приміщення площею 286,7 кв. м, номер в РПВН 3465117;
- скасувати рішення реєстраційної служби від 22 лютого 2013 року № 527773 про відмову в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) 10025846101 (номер в РПВН 3464641), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка С., 3;
- скасувати рішення реєстраційної служби від 22 лютого 2013 року № 528675 про відмову в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Реєстрі 10037646101 (номер в РПВН 2055678), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка С., 3;
- скасувати рішення реєстраційної служби від 22 лютого 2013 року № 529052 про відмову в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Реєстрі 10057646101 (номер в РПВН 15301717), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка С., 3;
- скасувати рішення реєстраційної служби від 22 лютого 2013 року № 529412 про відмову в державній реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв. м, приміщення першого поверху площею 464,6 кв. м, загальною площею 723,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Реєстрі 10010646101 (номер в РПВН 3464938), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка С., 3;
- скасувати рішення реєстраційної служби від 22 лютого 2013 року № 529841 про відмову в державній реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу площею 286,7 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Реєстрі 10049746101 (номер в РПВН 3465117), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка С., 3;
- зобов'язати реєстраційну службу провести державну реєстрацію права власності за Банком (код ЄДРПОУ 09804119, м. Харків, вул. Артема, 30) на нежитлові приміщення площею 322,3 кв. м, нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв. м, приміщення першого поверху площею 464,6 кв. м, загальною площею 723,5 кв. м, побутові приміщення площею 508,35 кв. м, нежитлове приміщення площею 47,7 кв. м, нежитлові приміщення площею 286,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка С., 3.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 30 вересня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Банк, посилаючись на неоднакове застосування статті 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), статті 37 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» та пункту 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (був чинним на час виникнення спірних відносин), просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 червня, 15 липня та 25 вересня 2014 року №№ К/9991/79381/12, К/800/17716/14, К/800/33213/14 відповідно.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наведені у заяві доводи щодо перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року.
Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність дій реєстраційної служби щодо відмови в державній реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, оскільки на час подання Банком заяви про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості це право вже було зареєстроване за Підприємством, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV є підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Крім цього, в розпорядженні реєстраційної служби не було документів, які відповідно до статті 26 Закону № 1952-IV дозволяли внести запис про скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості за Підприємством. Суд також вказав на безпідставність посилання на іпотечний договір, оскільки він був укладений між Банком і Товариством, а Підприємство не було учасником вказаного договору.
Натомість у рішеннях суду касаційної інстанції, які додані до заяви Банку на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд вказав, що у зв'язку з невиконанням іпотекодателями зобов'язань за іпотечними та кредитними договорами в іпотекодержателей були наявні підстави для звернення стягнення на заставлене майно. Крім того, оскільки іпотекодержателі для реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки надали весь пакет документів, то державні реєстратори правомірно провели реєстрацію права власності на спірне майно.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.
Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень у яких додані до заяви, то у задоволенні заяви Банку слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Сервисы для юристов