ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - УМВС, МВС відповідно), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - рота міліції особливого призначення «Беркут» при УМВС (далі - РМОП «Беркут»), про визнання протиправними дій, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС від 23 липня 2012 року № 744 (далі - наказ № 744) про порушення законності та службової дисципліни, допущені працівником РМОП «Беркут», та покарання винних; визнати протиправним та скасувати наказ УМВС від 24 липня 2012 року № 162 о/с (далі - наказ № 162 о/с) про звільнення ОСОБА_1. з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення); визнати дії начальника управління кадрового забезпечення УМВС протиправними; зобов'язати УМВС поновити позивача на посаді заступника командира РМОП «Беркут»; стягнути з УМВС на користь позивача грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2013 року позов ОСОБА_1. задовольнив частково: визнав протиправним та скасував наказ № 744; визнав протиправним та скасував наказ № 162 о/с; поновив ОСОБА_1. на посаді заступника командира РМОП «Беркут»; постановив стягнути з УМВС на користь ОСОБА_1. грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 25 липня 2012 року по 10 квітня 2013 року у розмірі 39 712 грн 40 коп. із утриманням обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 вересня 2014 року зазначену постанову апеляційного суду залишив без зміни.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року та залишити без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на роботі, оскільки факт вчинення ним корупційного правопорушення, за яке рішенням суду його було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до абзацу другого частини другої статті 22 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» є порушенням службової дисципліни та окремою підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ.
Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, ОСОБА_1 посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2012 року у справі № К/9991/23859/11 про поновлення на службі в органах внутрішніх справ, у якій суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на протиправність наказу про звільнення особи за пунктом 66 Положення, виходив із того, що таке звільнення відбулося з порушенням процедури проведення службового розслідування (позивач не знав про проведення щодо нього службового розслідування, письмові пояснення у нього не відбирались і з результатами розслідування його не ознайомлювали), крім того, позивача звільнено зі служби до набрання вироком щодо нього законної сили, що є порушенням пункту 19 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 6 грудня 1991 року № 552 (була чинною на час виникнення спірних відносин).
Позивач також надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2012 року у справі № К/9991/41644/12 про поновлення на службі в органах внутрішніх справ, у якій суд касаційної інстанції, вказуючи на протиправність наказу про звільнення особи за підпунктом «є» пункту 64 Положення, виходив із того, що дисциплінарне стягнення накладено на позивача з порушенням не лише місячного, а й шестимісячного строку, встановленого статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Додані до заяви рішення Вищого адміністративного суду України та ухвала цього суду у справі, що розглядається, ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, щодо встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку, строків та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, умов проведення службового розслідування та підстав звільнення зі служби, поновлення на якій було предметом розгляду судами у цих справах. Тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийВ.В. Кривенко Судді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький
Сервисы для юристов