П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю: третьої особи - ОСОБА_9,
представників: позивача - ОСОБА_10,
Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Пантелейчук Л.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_12 до ВРЮ, третя особа без самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_9, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року ОСОБА_12 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність ВРЮ щодо нерозгляду на засіданні ради матеріалів позивача та неприйняття рішення про внесення подання або відмову у внесенні подання Президенту України про призначення його на посаду судді вперше; зобов'язати ВРЮ внести (включити) до порядку денного засідань питання про розгляд матеріалів кандидата на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_12 та вирішити питання щодо внесення подання Президенту України про його призначення на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області в межах п'ятирічного терміну; визнати протиправними дії ВРЮ щодо направлення матеріалів особової справи кандидата на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_12 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС).
На обґрунтування позову вказав, що відповідач всупереч вимогам законодавства вчинив протиправну бездіяльність, а саме не розглянув матеріали та не прийняв рішення про внесення подання або відмову у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_12 на посаду судді вперше.
Вищий адміністративний суд України постановою від 22 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року, ОСОБА_12 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Вищий адміністративний суд України установив таке.
Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 28 березня 2008 року ОСОБА_12 рекомендовано на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області в межах п'ятирічного строку.
29 березня 2010 року ВРЮ розглянула зазначену рекомендацію та прийняла рішення № 152/0/15-10 про внесення подання Президенту України про призначення ОСОБА_12 на посаду судді Кузнецовського міського суду Рівненської області.
Листом від 16 червня 2010 року № 15-01/162 матеріали про обрання на посаду судді ОСОБА_12 повернуті з Адміністрації Президента України до ВРЮ для перевірки відомостей, які не були вказані ним в автобіографії, а саме:
- порушеної відносно ОСОБА_12 ХМУ УМВС України в Харківській області кримінальної справи № 5693039 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 229-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) у редакції 1960 року, яку на підставі статті 7 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) закрито 24 листопада 1994 року;
- порушеної відносно брата дружини ОСОБА_12 ОСОБА_13 кримінальної справи № 80/27-04 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 189 КК та засудження його 14 березня 2006 року Рівненським міським судом Рівненської області до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі статті 75 КК його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Матеріали особової справи позивача ВРЮ листом від 7 липня 2010 року № 4796/0/9-10 та повторно листом від 11 травня 2011 року № 6076/0/9-11 направлено до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) для проведення повторної перевірки.
Після повернення 21 жовтня 2011 року матеріалів щодо призначення позивача на посаду судді з ДСА до ВРЮ питання щодо розгляду результатів вказаної перевірки включалося до порядку денного останньої 30 листопада 2011 року, проте було відкладено.
Розгляд матеріалів про внесення подання Президентові України щодо призначення позивача на посаду судді відкладався ВРЮ з метою уточнення інформації щодо порушення та закриття кримінальної справи стосовно вказаної особи 13 березня, 18 грудня 2012 року та 26 лютого 2013 року (за заявою позивача).
Разом з тим Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України листом від 18 квітня 2013 року № 16/4-2617 повідомив ВРЮ про підтвердження інформації щодо кримінальної справи № 5693039, порушеної 9 березня 1993 року за обвинуваченням позивача у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 229-1 КК (в редакції 1960 року), та закритої 24 листопада 1994 року за статтею 7 КПК.
З урахуванням наведених обставин ВРЮ листом від 23 жовтня 2013 року № 9454/0/9-13 повідомила ОСОБА_12 про повернення його документів та направлення рекомендації Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу від 28 березня 2008 року з доданими документами до ВККС, оскільки вказаний орган відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує щодо них спеціальну перевірку відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит і вносить до ВРЮ рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді вперше для подальшого внесення подання Президентові України.
Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що доводи позивача щодо протиправності дій і бездіяльності ВРЮ та зобов'язання вчинити певні дії не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що ВРЮ у спосіб, визначений Конституцією України, статтями 2, 3, 29 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1> «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР), пунктом 14 Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше, затвердженого Указом Президента України від 30 червня 2004 року № 697/2004 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), та Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням ВРЮ від 8 лютого 2006 року № 5 (чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Регламент), виконала покладені на неї повноваження, а саме: після повернення матеріалів з Адміністрації Президента України про обрання на посаду судді позивача для перевірки відомостей, які не були вказані кандидатом в автобіографії, призначила додаткову перевірку.
З приводу дій ВРЮ щодо направлення матеріалів особової справи позивача до ВККС Вищий адміністративний суд України вказав, що 30 липня 2010 року набрав чинності Закон № 2453-VI, яким встановлено порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції. Так, згідно зі статтею 66 зазначеного Закону призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом.
Сервисы для юристов