ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії управління ПФУ, скасувати його рішення від 24 квітня 2014 року про відмову у задоволенні її заяви щодо призначення пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1789-XII), час роботи на посаді судового виконавця Коростенського районного народного суду з 4 травня 1988 року по 2 лютого 1998 року, а саме 9 років 8 місяців 29 днів, та призначити пенсію за вислугу років з моменту подання заяви про призначення пенсії - з 24 квітня 2014 року.
На обґрунтування позову послалася на те, що з 4 травня 1988 року по 2 лютого 1998 року вона працювала на посаді судового виконавця Коростенського районного народного суду, при цьому з 1 вересня 1991 року по 2 червня 1997 року навчалася на заочній формі навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а з 3 лютого 1998 року по 24 квітня 2014 року працювала в органах прокуратури Житомирської області на різних прокурорських посадах.
24 квітня 2014 року звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, однак відповідач відмовив у призначенні такого виду пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи - 21 рік 6 місяців, який дає право на пенсію за вислугу років, відповідач зарахував лише період роботи на посаді судового виконавця з 2 червня 1997 року по 2 лютого 1998 року. Період роботи на цій посаді до 2 червня 1997 року, тобто до закінчення навчання та здобуття вищої освіти, відповідач до спеціального стажу не зарахував.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області постановою від 5 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 13 жовтня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, касаційний суд виходив із того, що до вислуги років, що дає право на пенсію на підставі статті 50-1 Закону № 1789-XII, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1. з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.
На обґрунтування заяви додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 липня, 18 грудня 2012 року, 12 грудня 2013 року (справи №№ К/9991/23358/12, К/9991/15350/12, К/9991/73254/12 відповідно), які, на думку ОСОБА_1., підтверджують неоднакове застосування касаційним судом положень частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-XII.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років.
До вислуги років, яка дає право на пенсію, згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 зазначеного Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_712603/ed_2012_05_17/pravo1/T178900.html?pravo=1>, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (частина шоста статті 50-1 Закону № 1789-XII).
Вирішуючи спір, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі
України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_373/ed_2011_07_08/pravo1/T178800.html?pravo=1>
(далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Сервисы для юристов