ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати неправомірними дії ВРУ, що полягають у тривалому незвільненні позивача у відставку, чим порушено його конституційні права на вільне волевиявлення, право припинення трудової діяльності на посаді судді;
- зобов'язати ВРУ поновити його права шляхом внесення змін до Постанови ВРУ від 25 грудня 2014 року № 59-VIII «Про звільнення суддів» (далі - Постанова № 59-VIII), вказавши що звільнення судді апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_1. у відставку крім посилань на пункт 9 статті 126 Конституції України проведено на підставі Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - № 2453-VI) в редакції, яка діяла в період з 30 жовтня 2013 року по 27 березня 2014 року, що є підставою для відповідних виплат і нарахувань.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що неприйняття ВРУ тривалий час та у розумні строки (понад один рік) рішення про його звільнення з посади судді у відставку позбавило його права на вихідну допомогу при звільненні та належне довічне грошове утримання.
Суд установив, що Постановою ВРУ від 4 липня 2002 року № 57-IV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Кіровського районного суду міста Кіровограда безстроково, а Постановою ВРУ від 23 травня 2013 року № 306-VII «Про обрання суддів» - обрано суддею апеляційного суду Кіровоградської області.
ОСОБА_1 31 жовтня 2013 року звернувся до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про звільнення його з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
ВРЮ 10 грудня 2013 року прийняла рішення № 1368/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Вказане подання надійшло до ВРУ в грудні 2013 року.
25 грудня 2014 року ВРУ прийняла Постанову № 59-VIII, якою відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_508/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_1.
Наказом від 5 січня 2015 року «Про виключення судді апеляційного суду Кіровоградської області зі складу суду у зв'язку зі звільненням у відставку» відповідно до Постанови № 59-VIII позивача виключено зі складу апеляційного суду Кіровоградської області 26 грудня 2014 року.
Вищий адміністративний суд України постановою від 27 липня 2015 року відмовив у задоволенні позову.
Суд виходив із того, що зі змісту норм законів, що регулюють питання звільнення з посади судді, обраного безстроково у зв'язку з поданням ним заяви про відставку, вбачається, що певним строком обмежено тільки дії ВРЮ, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви повинна внести до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Жодним законодавчим актом України не встановлено строків розгляду ВРУ подання ВРЮ про звільнення з посади судді, обраного безстроково.
Тому суд визнав безпідставними позовні вимоги щодо несвоєчасності розгляду такого подання.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2015 року і задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частиною третьою статті 99 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.
Як убачається з матеріалів справи з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності ВРУ, яка 25 грудня 2014 року прийняла постанову про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, позивач звернувся до суду 25 червня 2015 року, тобто з пропуском передбаченого частиною третьою статті 99 КАС строку.
Вищий адміністративний суд України, відкриваючи провадження у цій справі та розглядаючи позовні вимоги по суті, залишив поза увагою обставини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду і не прийняв рішення відповідно до вимог статті 100 КАС щодо наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Отже, постанова Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2015 року прийнята цим судом без дотримання норм процесуального права.
Верховний Суд України відповідно до статті 235 КАС переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, і позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому після скасування оскаржуваного судового рішення справа має бути передана на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Сервисы для юристов