ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
представників:
відповідача - Белінської О.В., Нарольської Т.С., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання рішення незаконним та його скасування,
встановила:
У грудні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРЮ від 5 листопада 2015 року № 810/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 з посади за порушення присяги» (далі - Спірне рішення).
Свої вимоги обґрунтувала тим, що Спірне рішення ВРЮ прийняла не на підставі, поза межами наданих їй повноважень, у спосіб, що суперечить Конституції і законам України, а також практиці Європейського суду з прав людини як джерела права. Покликається також на недотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Суд установив, що ОСОБА_7 Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 717/2002 призначена на посаду судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 296-VI обрана на посаду зазначеного суду безстроково, а 17 квітня 2015 року - голова цього суду.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» від 25 листопада 2014 року, ОСОБА_9 від 9 грудня 2014 року та прокуратури Черкаської області від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки щодо судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_08/pravo1/T141188.html?pravo=1> (далі - Закон 1188-VII).
ТСК 3 червня 2015 року визнала в діях судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 під час розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 наявність ознак порушення присяги та направила висновок № 38/02-15 з матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду і прийняття рішення.
ВРЮ ухвалою від 24 вересня 2015 року № 692/0/15-15 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_7
5 листопада 2015 року ВРЮ прийняла Спірне рішення, дійшовши висновку про порушення суддею Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 присяги судді.
Вищий адміністративний суд України постановою від 2 лютого 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Спірне рішення.
Визнаючи незаконним та скасовуючи Спірне рішення, Вищий адміністративний суд України виходив зі встановленого ним факту, що слідчий суддя ОСОБА_7 під час розгляду клопотань та прийняття ухвал не допускала свідомого і систематичного порушення законів України під час здійснення правосуддя та не порушувала присягу судді. Зазначив, що ВРЮ хибно погодилась із висновком ТСК про вчинення нею дій усупереч нормам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при ухваленні цих рішень. Наголосив на тому, що під час прийняття Спірного рішення ВРЮ не зважила на те, що звільнення за порушення присяги є найсуворішою санкцією для судді, який вчинив діяння, несумісне з посадою; не врахувала стаж роботи ОСОБА_7 на посаді судді, стан її здоров'я, її позитивну характеристику.
Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що ВРЮ під час прийняття оскаржуваного рішення не врахувала строки застосування до судді дисциплінарного провадження.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2016 року і відмовити у задоволенні позову.
У контексті фактичних обставин, що стали підставами для звільнення ОСОБА_7 з посади судді, не погоджується із висновком суду про застосування надмірно суворого і неможливість обрання для неї більш м'якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення.
Вважає, що для вирішення цієї справи підлягала застосуванню частина четверта статті 96 Закону № 2453-VI [в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII)], відповідно до якої строк накладення дисциплінарного стягнення щодо судді ОСОБА_7 у виді звільнення за порушення присяги не закінчився.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Основного Закону України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особливості діяльності судів як органів правосуддя об'єктивно обумовлюють необхідність забезпечення ефективного функціонування системи судів України. Конституцією України передбачено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, окреме визначення видатків на утримання судів у Державному бюджеті України (частина перша статті 130).
Важливим засобом забезпечення ефективного функціонування органів правосуддя та незалежності суддів є ВРЮ, діяльність якої цілком зосереджена саме в цій сфері. Тому логічним є те, що норми, якими визначається статус ВРЮ, включено в розділ VIII «Правосуддя» Конституції України (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України «Про Вищу раду юстиції»).
Згідно з частиною першою статті 131 Основного Закону України до відання ВРЮ належить:
1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
Сервисы для юристов