ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
представників: позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідача - Белінської О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним і скасування рішення,
встановила:
У травні 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги» (далі - Спірне рішення).
Свої вимоги обґрунтував тим, що Спірне рішення ВРЮ прийняла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції, законам України та практиці Європейського суду з прав людини як джерела права та з порушеннями строків притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Суд установив, що ОСОБА_8 рішенням Київської міської ради народних депутатів I сесії XXII скликання від 25 жовтня 1994 року № 32 обраний суддею Дарницького районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України (далі - ВРУ) від 23 вересня 1999 року № 1101-XIV обраний суддею цього суду безстроково. Постановою ВРУ від 2 грудня 2010 року № 2757-VI обраний суддею Апеляційного суду міста Києва.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви експерта Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» ОСОБА_13 від 13 жовтня 2014 року, заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. від 10 грудня 2014 року, адвокатів Закревської Є.О. від 9 грудня 2014 року і Кадури В.О. від 11 грудня 2014 року, Кисельова О.А. від 9 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_8., відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_08/pravo1/T141188.html?pravo=1> (далі - Закон 1188-VII) у зв'язку з прийняттям у складі колегій рішень про залишення без змін ухвал слідчих суддів про тримання під вартою у справах щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі - Закон № 743-VII).
ТСК 10 червня 2015 року (висновок № 57/02-15) визнала в діях судді ОСОБА_8. порушення присяги судді під час ухвалення рішень та направила висновок з матеріалами перевірки щодо нього до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
ВРЮ ухвалою від 15 жовтня 2015 року № 742/0/15-15 відкрила дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_8.
31 березня 2016 року ВРЮ прийняла Спірне рішення, дійшовши висновку про порушення суддею ОСОБА_8. присяги судді.
Вищий адміністративний суд України постановою від 10 червня 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Спірне рішення.
У своєму рішенні зазначив, що ВРЮ не довела того, що ОСОБА_8 порушив присягу судді під час вирішення справ, хибно погодилась із висновком ТСК про вчинення ним дій усупереч нормам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при ухваленні цих рішень. Наголосив на тому, що під час прийняття Спірного рішення ВРЮ не зважила на те, що звільнення за порушення присяги є найсуворішою санкцією для судді, який вчинив діяння, несумісне з посадою.
У цьому рішенні Вищий адміністративний суд України виокремив і надав значення думці про те, що рішення суддів судів апеляційної інстанції, які розглядали апеляційні скарги на ухвали слідчого судді, не можуть бути предметом перевірки.
Вищий адміністративний суд України, як зазначається в оскарженому рішенні, фактично відступив від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року (справа № 21-703а16) щодо строків для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, і дійшов висновку, що річний строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої
пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2016 року і відмовити у задоволенні позову.
Посилається на те, що відповідно до Закону № 1188-VІІ право на звернення до ТСК із заявою про проведення спеціальної перевірки стосовно судді надано будь-якій особі та ВРЮ зобов'язана розглянути висновок ТСК про порушення присяги суддею.
Зазначає, що оскільки ТСК не є тим органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, посилання Вищого адміністративного суду України на невідповідність в повній мірі заяви вимогам звернення, за яких воно може бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді, суперечить положенням Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) та Закону № 1188-VІІ.
Вважає, що для вирішення цієї справи підлягала застосуванню частина четверта статті 96 Закону № 2453-VI [в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII)], відповідно до якої строк накладення дисциплінарного стягнення щодо судді ОСОБА_8. у виді звільнення за порушення присяги не закінчився.
У контексті фактичних обставин, що стали підставами для звільнення ОСОБА_8 з посади судді, не погоджується із висновком суду про застосування надмірно суворого і можливість обрання для нього більш м'якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення.
У судовому засіданні представник ВРЮ підтримала заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України, навела доводи на її обґрунтування.
Представники позивача, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевірила наведені у заяві та запереченнях до неї доводи і дійшла висновку про таке.
Сервисы для юристов