Постанова ВСУ від 22.11.2016 року у справі №800/268/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідача - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_8 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги» (далі - Спірне рішення).

На обґрунтування позову ОСОБА_8 зазначила:

- ВРЮ всупереч вимогам законодавства не прийняла ухвалу про залишення без розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 10 червня 2015 року № 57/02-15 з мотивів неналежності заяв, які стали підставою для перевірки;

- ВРЮ не вирішила питання про застосування строків, у межах яких до судді можуть бути застосовані наслідки дисциплінарних справ;

- ОСОБА_8 під час прийняття судових рішень реалізовувала свої дискреційні повноваження, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнута до відповідальності;

- ВРЮ не довела наявність у позивача умислу чи грубої недбалості, що є основним елементом для встановлення складу такого проступку, як порушення присяги судді;

- ВРЮ перевищила свої повноваження та всупереч імперативним приписам чинного законодавства здійснила оцінку доказів матеріалів справи та переглянула судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищої інстанції, а не органів, що здійснюють дисциплінарне провадження;

- ВРЮ не дотримала принцип індивідуальної юридичної відповідальності;

- ВРЮ не врахувала, що законодавством передбачено перевірку рішень судді суду першої інстанції, а не апеляційного суду.

Суд установив, що спеціальна перевірка щодо судді ОСОБА_8. здійснювалася в порядку, визначеному Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_08/pravo1/T141188.html?pravo=1> (далі - Закон № 1188-VII), яким визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для реалізації цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_08/pravo1/T141188.html?pravo=1> було утворено ТСК.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1188-VII за результатами перевірки суддів ТСК ухвалює висновок, який повинен бути обґрунтованим і оприлюдненим на офіційному веб-сайті ВРЮ.

Згідно з частиною другою статті 7 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_71/ed_2014_04_08/pravo1/T141188.html?pravo=1> висновок ТСК про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється до ВРЮ для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом.

Висновок ТСК від 10 червня 2015 року № 57/02-15 стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11. та ОСОБА_12 був направлений до ВРЮ для розгляду.

За результатами розгляду цього висновку ВРЮ 31 березня 2016 року прийняла Спірне рішення, яким вирішила внести подання до ВРУ про звільнення вказаних суддів з посади за порушення присяги.

Вищий адміністративний суд України постановою від 9 червня 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Спірне рішення у частині внесення подання про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

У своєму рішенні суд зазначив, що ВРЮ не довела того, що ОСОБА_8 порушила присягу судді під час вирішення справ, хибно погодилась із висновком ТСК про вчинення нею дій усупереч нормам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при ухваленні цих рішень. Наголосив на тому, що під час прийняття Спірного рішення ВРЮ не довела наявність у діях ОСОБА_8 умислу чи грубої недбалості, що є основним елементом для встановлення складу такого проступку, як порушення присяги судді.

У цьому рішенні Вищий адміністративний суд України виокремив і надав значення думці про те, що рішення суддів cудів апеляційної інстанції, які розглядали апеляційні скарги на ухвали слідчого судді, не можуть бути предметом перевірки.

Вищий адміністративний суд України, як зазначається в оскарженому рішенні, відступив від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України (№№ 21-703а16, 21-844а16, 21-1343а16) щодо строків для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, і дійшов висновку, що річний строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої