П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2017 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди за заявою заступника прокурора Харківської області про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2016 року та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що неодноразово звертався до прокуратури Харківської області із заявами про вчинення працівниками правоохоронних органів кримінальних правопорушень - злочинів, після чого постанови про закриття кримінального провадження скасовувались та направлялись для подальшого розслідування. Прокуратура Київського району м. Харкова вносила відомості про кримінальне правопорушення - злочин, у подальшому неодноразово закривала кримінальне провадження. З метою об'єктивного розслідування кримінальне провадження було направлене в прокуратуру Фрунзенського району м. Харкова. У 2005 році кримінальне провадження було передане до Ленінської районної прокуратури м. Харкова.
Посилаючись на те, що протиправними діями/бездіяльністю прокуратури Харківської області порушено його права та свободи, позивач просив на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з відповідача 986 тис. 580 грн на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.
Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 13 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив частково: стягнув з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_5 90 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу прокуратури.
Апеляційний суд Харківської області 19 липня 2016 року рішення суду першої інстанції змінив у частині розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача: зменшив розмір відшкодування моральної шкоди до 10 тис. грн.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2016 року залишила без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2016 року та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року заступник прокурора Харківської області просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 23, 1167, 1172-1174 ЦК України.
На обґрунтування заяви заступник прокурора Харківської області надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня, 16 листопада 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві заступника прокурора Харківської області доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 14 жовтня 2002 року ОСОБА_5 від прокуратури Київського району м. Харкова отримав відмову у відкритті кримінального провадження. 15 жовтня 2002 року постанова була скасована. 25 жовтня 2002 року прокуратурою Київського району м. Харкова по факту заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень було відкрито кримінальне провадження за частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910719/ed_2016_05_01/pravo1/T012341.html?pravo=1> (далі - КК України), ОСОБА_7 визнано потерпілим.
29 грудня 2002 року прокуратура Київського району м. Харкова винесла постанову про закриття кримінального провадження, проте 14 січня 2003 року прокуратура Харківської області скасувала цю постанову про закриття кримінального провадження. 2 квітня 2003 року з метою об'єктивного розслідування зазначене кримінальне провадження було направлено в прокуратуру Фрунзенського району м. Харкова.
5 березня 2004 року прокуратура Фрунзенського району м. Харкова знову винесла постанову про закриття кримінального провадження, яку 29 березня 2004 року прокуратура Харківської області скасувала.
14 травня 2004 року прокуратура Фрунзенського району м. Харкова знову винесла постанову про закриття кримінального провадження, яку 17 січня 2005 року Фрунзенський районний суд м. Харкова своєю ухвалою скасував.
23 лютого 2005 року вказане кримінальне провадження надійшло для подальшого розслідування в прокуратуру Ленінського району м. Харкова. 22 липня 2005 року прокуратурою Ленінського району м. Харкова була призначена судово-медична експертиза, а матеріали кримінальної справи направлено до м. Києва. 24 липня 2007 року прокуратура Ленінського району м. Харкова винесла постанову про призупинення досудового розслідування на підставі пункту 3 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1155/ed_2012_11_19/pravo1/KD0007.html?pravo=1> (в редакції 1960 року), яку 11 грудня 2007 року прокуратура Харківської області скасувала, а кримінальну справу направила для подальшого розслідування до Ленінської прокуратури м. Харкова. 5 травня 2008 року прокуратура Ленінського району м. Харкова винесла постанову про закриття кримінального провадження, яку 31 липня 2008 року прокуратура Харківської області скасувала.
13 серпня 2010 року прокуратура Ленінського району м. Харкова винесла постанову про закриття кримінального провадження.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 1166, 1172, 1176 ЦК України, для покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури Харківської області, установивши, що прийняття працівниками прокуратури незаконних рішень, тривала бездіяльність посадових осіб, пов'язана з невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тривале слідство (майже 8 років), протягом якого позивач не мав можливості вести звичний спосіб життя, та неодноразове закриття кримінального провадження, що у подальшому скасовувалось, завдали позивачу моральної шкоди.
З такими висновками погодився апеляційний суд, проте, врахувавши положення статті 23 ЦК України, зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем. З висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.
Разом з тим у наданій заявником для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року міститься висновок про те, що скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи не свідчать про протиправність дій прокуратури та міліції, про наявність їх вини та завдання цим шкоди, будь-які її дії або бездіяльність у визначеному законом порядку неправомірними не визнавались, тому правові підстави, передбачені статтями 1166, 1167, 1172, 1176 ЦК України, для покладення на відповідачів відповідальності за завдану позивачам майнову та моральну шкоду відсутні.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2016 року, наданій заявником для порівняння.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав, передбачених статтями 1174, 1176 ЦК України, для відшкодування завданої потерпілому шкоди, оскільки позивач не довів належними доказами наявності протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади та завдання йому моральної шкоди.
Сервисы для юристов