П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,-
за участі: представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10,
представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12,
прокурора - Сахно Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа ‒ Головне управління юстиції у Київській області, про визнання договору доручення частково недійсним, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, розпорядження районної державної адміністрації, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_11 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 8 вересня 2004 року видав на ім'я ОСОБА_13 довіреність, якою уповноважив вчиняти від його імені всі дії щодо приватизації земельної ділянки площею 2,55 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території села Білогородка Києво-Святшинського району Київської області (КСП "Білогородка" право на яку належало йому на підставі сертифіката на земельну частку (пай), та продати частину земельної ділянки площею 1,66 га за ціною й на умовах йому відомих. Зазначав, що на підставі виданої довіреності ОСОБА_13 звернувся до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА Київської області), розпорядженням якої від 29 березня 2005 року цільове призначення спірної земельної ділянки змінено з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства. 16 липня 2005 року ОСОБА_13 отримав на ім'я ОСОБА_9 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га і 18 серпня 2005 року продав її ОСОБА_11 На даний час власником спірної земельної ділянки, яка увійшла до складу земель площею 8,3785 га з цільовим призначенням землі для житлової та громадської забудови, що розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святшинського району Київської області, є ОСОБА_14
Посилаючись на те, що при зміні цільового призначення земельної ділянки Києво-Святошинська РДА Київської області не дотрималася передбаченого законодавством порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки її власник такої заяви не подавав і не уповноважував ОСОБА_13 на вчинення таких дій; при відчуженні земельної ділянки, ОСОБА_13 не повідомив власника землі про умови, ціну продажу, а також про сам факт укладення договору купівлі-продажу, до того ж відчуження землі відбулося під час дії мораторію на відчуження земель з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_9 просив задовольнити його позовні вимоги і визнати недійсною довіреність від 8 вересня 2004 року в частині надання повноважень ОСОБА_13 на продаж частини земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,66 га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА Київської області від 29 березня 2005 року № 157 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_9; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 липня 2005 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_9, від імені якого діяв ОСОБА_15, і ОСОБА_11; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_14, та скасувати його державну реєстрацію; визнати за ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га з цільовим призначенням ‒ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а також стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 8 млн грн (вісім мільйонів) у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року, позов ОСОБА_9 задоволено частково, визнано недійсними: розпорядження Києво-Святошинської РДА Київської області від 29 березня 2005 року № 157 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_9; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий 16 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_9; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_9, від імені якого діяв ОСОБА_13, та ОСОБА_11; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий 14 березня 2008 року на ім'я ОСОБА_14 Витребувано з володіння ОСОБА_14 вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_9 та визнано право власності на неї за ОСОБА_9 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року касаційну скаргу представника ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14 - ОСОБА_16 відхилено. Рішення Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року залишено без змін.
У вересні 2014 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_11 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 203, статті 215, частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12, частини третьої статті 20, статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 257, 261, 267, 268 ЦК України, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У зв'язку із цим ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" ( далі - Закон № 192-VIII) заяви, що надійшли до Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, переглядаються у порядку, що діяв на день їх надходження.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених Законом № 192-VIII.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
Суди під час розгляду справи встановили, що 8 вересня 2004 року ОСОБА_9 видав довіреність на ім'я ОСОБА_13, згідно з умовами якої уповноважив ОСОБА_13 бути його представником у всіх установах та організаціях незалежно від форм власності з усіх питань приватизації земельної ділянки, розташованої на території села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області (КСП "Білогородка" площею 2,55 умовних кадастрових гектарів, право на яку належить довірителю на підставі сертифіката на земельну частку (пай), після чого продати частину цієї земельної ділянки площею 1,66 га за ціною та на умовах йому відомих.
14 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Розпорядженням Києво-Святошинської РДА Київської області від 29 березня 2005 року № 157 змінено цільове використання земельних ділянок 98-ми громадянам, у тому числі й ОСОБА_9, з ведення товарного сільськогосподарського використання на ведення особистого селянського господарства.
16 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,6393 га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства.
18 серпня 2008 року ОСОБА_13, діючи від імені ОСОБА_9 на підставі довіреності від 8 вересня 2004 року, продав, а ОСОБА_11 придбала зазначену вище земельну ділянку.
22 жовтня 2005 року ОСОБА_11 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,5439 га, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, до складу якої увійшла й земельна ділянка площею 1,6393 га, відчужена ОСОБА_13 від імені ОСОБА_9
Сервисы для юристов