П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - управління ПФУ) про визнання неправомірним рішення та призначення пенсії,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення колегіального органу з призначення пенсії управління ПФУ від 23 травня 2011 року № 55 (далі - рішення № 55) про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років на підставі Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) та зобов'язати управління ПФУ зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно із зазначеним Законом, увесь період роботи на посаді юриста в Лубенському об'єднаному військовому комісаріаті
(далі - Військкомат) з 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року, половину (за винятком 10 днів) строку навчання - з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року - в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (далі - ВНЗ) та призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону
№ 1789-ХІІ з 23 травня 2011 року.
Суд установив, що ОСОБА_1 навчався у ВНЗ з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року (5 років 5 місяців 10 днів) на заочному факультеті, що підтверджується довідками від 19 січня 2011 року № Б-13-(14) та
20 травня 2011 року № 11/1-326.
З 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року позивач працював на посаді юриста у Військкоматі, стаж роботи в якому у нього складає 1 рік 7 місяців
20 днів. А з 2 січня 1997 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на службі в органах прокуратури, у якій його стаж роботи становить 14 років 4 місяці
18 днів.
Загальний трудовий стаж позивача станом на 25 травня 2011 року складає
20 років 5 місяців 11 днів.
23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Рішенням управління ПФУ позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю 20 років необхідного стажу. Зі змісту цього рішення вбачається, що ОСОБА_1, працюючи на посаді державного службовця, не мав диплома про вищу юридичну освіту, тому відповідач не врахував йому до спеціального стажу період трудової діяльності у Військкоматі з 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року, а також не зарахував половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на заочному факультеті.
Октябрський районний суд міста Полтави постановою від 9 квітня 2012 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення № 55 і зобов'язав управління ПФУ зарахувати до стажу роботи позивача період його роботи на посаді юриста у Військкоматі з 20 липня 1993 року по 10 березня 1995 року, половину строку його навчання - з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року - у ВНЗ та призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ з
23 травня 2011 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зарахував до загального трудового стажу строк навчання на заочному факультеті у вищому юридичному навчальному закладі, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та достатність загального строку трудового стажу, що вимагається у статті 50-1 № 1789-ХІІ, для призначення пенсії за вислугу років.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення № 55 та зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію, половину строку навчання - з 1 вересня 1992 року по 11 лютого 1998 року - у ВНЗ і призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ з 23 травня 2011 року скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про неможливість зарахувати половину строку навчання позивача у ВНЗ, оскільки період навчання з 1 вересня 1992 року по 11 лютого
1998 року збігається з періодом роботи ОСОБА_1 на посаді юриста у Військкоматі та стажиста на посаді помічника Лубенського міжрайонного прокурора, а один і той самий період не може бути зарахований до стажу роботи двічі.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 просить ухвалу суду касаційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.
На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення ОСОБА_1 послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини п'ятої статті 50-1 Закону № 1789-XII, а також додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року (справа № К/9991/88573/11), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У наданому заявником для порівняння рішенні касаційний суд у подібних правовідносинах, скасовуючи вимогу органу ПФУ, дійшов висновку, що Закон № 1789-ХІІ не конкретизує форму навчання, яка може зараховуватися до стажу, що дає право на пенсію, та не містить винятків щодо заочної форми навчання, тому немає підстав вважати, що період навчання на заочному відділенні не може зараховуватися до вищезазначеного стажу, а також, враховуючи те, що частина п'ята статті 50-1 зазначеного Закону не містить посилання щодо необхідності мати вищу юридичну освіту для осіб, які обіймали посади державних службовців в державних органах влади, як необхідної умови для зарахування періоду їх перебування на вказаних посадах до стажу роботи для отримання ними права на пенсію за вислугу років, суд зобов'язав орган ПФУ зарахувати до стажу, що дає право на пенсію, період роботи державного службовця на зазначених посадах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Суд зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, стаж роботи на посаді юриста у Військкоматі, як і у рішенні, наданому для порівняння, у якому працівнику зараховано до стажу роботи, що дає право на отримання зазначеної пенсії, стаж роботи на посаді державного службовця, а отже, у цій частині неоднакового застосування закону немає.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з частиною п'ятою зазначеної статті Закону № 1789-XII до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Для того, щоб установити, чи зараховується до вислуги років позивача половина строку навчання на заочному факультеті у ВНЗ, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».
Сервисы для юристов