ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І.,Патрюка М.В., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Онопенка В.В.,Сімоненко В.М. -за участі представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Муравського Володимира Володимировича,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення відсотків за депозитним рахунком та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2011 року ОСОБА_11 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є спадкоємцем після смерті батька - ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За життя, 21 квітня 2008 року, ОСОБА_12 уклав із публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») два депозитні договори терміном на 1 рік за умови сплати відсотків у розмірі 20,5 річних.
Після оформлення спадщини, у січні 2010 року ОСОБА_11 просив банк виплатити грошові кошти за депозитними договорами, проте працівники банку переконали його не забирати грошові кошти до закінчення зазначеного в договорі строку - 21 квітня 2010 року, щоб не втратити нараховані відсотки. Однак 27 травня 2010 року в ПАТ КБ «ПриватБанк» він отримав грошові кошти за депозитними договорами, відсотки за якими нараховані до дня смерті його батька, із чим він не погоджується, а тому просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» відсотки за вищевказаними депозитними договорами за період з 10 червня 2009 року до 27 травня 2010 року в сум 845 грн 88 коп. та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 25 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_11 у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування грошовими коштами за договором депозиту скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задоволено. Вирішено питання про судові витрати. У решті -рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення апеляційного суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року скасовано та залишено в силі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 травня 2012 року.
У вересні 2013 року ОСОБА_11 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2013 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_11 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів за договором банківського вкладу для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року.
У заяві ОСОБА_11 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року порушується питання про скасування рішення суду касаційної інстанції й направлення справи на новий касаційний розгляд із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема статей 608, 1228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ОСОБА_11 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, від 18 квітня 2012 року, від 10 жовтня 2012 року та від 9 квітня 2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Муравського В.В. дослідивши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Судами встановлено, що 21 квітня 2008 року ОСОБА_12 уклав із ПАТ КБ «ПриватБанк» два депозитні договори терміном на 1 рік. Так, за першим договором він вніс на депозитний рахунок 2 тис. грн за умови сплати 15,75 % річних, а за другим - 1 тис. грн з процентною ставкою 16 % річних. 21 квітня 2009 року дію цих договорів продовжено, таким чином грошова сума на депозитних рахунках становила 2 962 грн 25 коп. з відсотковою ставкою 20,75 річних та на суму 1 тис. грн 69 коп. з відсотковою ставкою 20,5 річних.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_12 помер.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2010 року ОСОБА_11 після смерті батька успадкував грошові кошти за вказаними депозитними вкладами, після чого депозитні вклади на своє ім'я не перевів. 27 травня 2010 року позивачу за двома квитанціями виплачено 1 028 грн 21 коп. та 3 044 грн 76 коп. депозитних вкладів. Фактично отримав суму вкладу й відсотки нараховані, лише до дня смерті вкладника, а не до дня фактичного повернення коштів.
Відмовляючи ОСОБА_11 в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за банківським вкладом, не нарахованих банком після смерті вкладника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що відсутні правові підстави для нарахування відсотків за депозитним вкладом після смерті вкладника. Відповідно до статті 1218 ЦК України у спадкоємця виникло право на отримання вкладу та відсотків на суму вкладу, нарахованих на час смерті спадкодавця.
Аналогічний висновок зроблений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2013 року, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України зазначене судове рішення не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Разом із тим у інших справах, які виникли з подібних правовідносин, у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, від 18 квітня 2012 року та 10 жовтня 2012 року, касаційний суд вирішуючи спори в цих справах, виходив із того, що відповідно до частини другої статті 608 ЦК України зобов'язання по вкладу зі смертю кредитора не припинилося, оскільки воно не є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, а тому відсотки на вклад повинні нараховуватися до дня, який передує його поверненню вкладникові.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 608 та статті 1228 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Сервисы для юристов