П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_14, ОСОБА_15, товариства з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп», треті особи: компанія «Абаніко Лімітед», компанія «Омега Мерчантс ЛТД», компанія «Бенбері Есетс С.А.», про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та відшкодування шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про перегляд Верховним Судом України рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2015 року,
в с т а н о в и л и:
У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом.
Зазначало, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 18 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_14, судом визнано недійсним.
Посилаючись на те, що вказане майно вибуло з його володіння поза його волею, позивач просив на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) витребувати його у ТОВ «Лессор Груп» як останнього набувача.
Унаслідок дій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо незаконного відчуження належного позивачу майна, йому було завдано шкоду у розмірі 10 782 860 грн, що є середньою орендною платою за користування подібними приміщеннями за період з дати укладення недійсного правочину до дати подання позову.
ПАТ «Промінвестбанк» просило витребувати майно із чужого незаконного володіння, визнати право власності на спірний житловий будинок та стягнути солідарно з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 10 782 860 грн на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «Промінвестбанк» відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Промінвестбанк» на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «Промінвестбанк» порушує питання про скасування ухвалених рішень судів та ухвалення нового рішення про задоволення позову з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статей 97, 98, 99, частини першої статті 159, статей 330, 387, частини 1 статті 388 ЦК України та статті 41 Закону України «Про господарські товариства».
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» посилається на ухвалу Верховного Суду України від 23 лютого 2011 року, постанови Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року, від 17 грудня 2014 року, постанови Вищого господарського суду України від 19 лютого 2008 року, від 9 вересня 2009 року, від 25 вересня 2013 року, від 3 лютого 2010 року, від 3 лютого 2010 року, від 6 жовтня 2010 року, від 22 березня 2011 року, від 21 квітня 2011 року, від 11 липня 2011 року, від 29 січня 2013 року, від 25 червня 2013 року, від 12 листопада 2013 року, від 3 грудня 2014 року, від 17 грудня 2014 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У справі, про перегляд якої подано заяву, судами встановлено, що 18 серпня 2008 року між позивачем та в <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843439/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1>ідповідачем ОСОБА_14 було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н.С., відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність жилий будинок АДРЕСА_1, площею 1 752,00 кв. м. за ціною 13 857 088 грн.
Договором від 21 серпня 2008 року про внесення змін і доповнень до договору купівлі-продажу від 18 серпня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н.С., сторонами визначено, що продаж здійснюється за 13 857 088 грн. з урахуванням податку на додану вартість, серед яких вартість без урахування податку на додану вартість складає 11 547 573 грн 33 коп., а сума податку на додану вартість - 2 309 515 грн.
8 листопада 2008 ОСОБА_14 на підставі договору дарування будинку безоплатно передав спірний жилий будинок у власність ОСОБА_15, яка у свою чергу подарувала зазначений будинок компанії «Абаніко Лімітед» за договором дарування від 29 вересня 2009 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 5 січня 2011 року визнано в Україні арбітражне рішення, винесене 9 грудня 2010 року на території Кіпру Міжнародним комерційним арбітражним судом ad hoc у складі одноособового арбітра Хрістакіса Коннаріса, яким визнано угоду про дарування жилого будинку від 29 жовтня 2010 року між компанією «Омега Мерчантс ЛТД» та компанією «Абаніко Лімітед»; визнано компанію «Омега Мерчантс ЛТД» правомірним набувачем права власності та майнових прав на вказаний будинок та визнано право власності цей будинок; надано дозвіл на примусове виконання в Україні арбітражного рішення та зобов'язано компанію «Абаніко Лімітед» не перешкоджати компанії «Омега Мерчантс ЛТД» у здійсненні реєстрації права <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843241/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1> власності на жилий будинок та в подальшій реалізації права власності на цей будинок. Право власності на жилий будинок в Київському міському БТІ за компанію «Омега Мерчантс ЛТД» зареєстровано 10 січня 2011 року в реєстровій книзі д.4-97, номер запису 9774.
Компанія «Омега Мерчантс ЛТД» продала будинок компанії «Бенбері Есетс С.А.» за договором купівлі продажу житлового будинку від 21 лютого 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., право власності компанії «Бенбері Есетс С.А.» на житловий будинок 7 лютого 2011 року було зареєстровано у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - КП «Київське міське БТІ»).
Компанія «Бенбері Есетс С.А.» на підставі акта № 1 від 25 листопада 2011 року передала вказаний житловий будинок до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп» (далі - ТОВ «Лессор Груп»).
В свою чергу ТОВ «Лессор Груп» отримало в Головному управлінні житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради свідоцтво про право власності від 16 грудня 2011 року.
Сервисы для юристов