Постанова ВСУ від 21.08.2026 року у справі №914/544/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/544/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач"

про ухвалення додаткового рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач"

до Приватного підприємства "Львівметалпласт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1",

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 07.07.2026 касаційну скаргу Приватного підприємства "Львівметалпласт" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 914/544/25 залишено без змін.

2. 10.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" (далі - Товариство) до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач просить стягнути із Приватного підприємства "Львівметалпласт" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.

3. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у справі № 914/544/25 Товариство долучило до зазначеної заяви такі докази:

1) копію договору № 01 про надання правничої допомоги від 19.06.2025, укладеного між адвокатом - Пелих Соломією Зіновіївною та Товариством;

2) копію додаткової угоди від 26.05.2026 № 3 до договору № 01 про надання правничої допомоги від 19.06.2025;

3) копію акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.07.2026;

4) копію рахунку від 09.07.2026 № 09/07.

4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03.08.2026 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/544/25 прийняв до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам частини 2 статті 221 та частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, правової кваліфікації відносин сторін, без чого неможливо правильно вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та застосувати норми процесуального права, з метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду заяви позивача, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви Товариства у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення належного судового захисту учасників справи.

6. Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

7. Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено в пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

9. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

10. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

11. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

12. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.