П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,- Гуменюка В.І.,Патрюка М.В., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Іванківської районної спілки споживчих товариств, ОСОБА_11, третя особа - Київська обласна спілка споживчих товариств, про визнання недійсними постанов правління та ради Іванківської районної спілки споживчих товариств і визнання недійсними договорів купівлі-продажу за заявою ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 13 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до Іванківської районної спілки споживчих товариств (далі - Іванківська РССТ), ОСОБА_11 про визнання недійсними постанов правління й ради Іванківської РССТ та договорів купівлі-продажу.
Зазначали, що з 2004 року є членами Іванківської РССТ. У 2009 році їм стало відомо, що 5 листопада 2005 року між Іванківською РССТ і ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу частини приміщення універмагу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення про продаж цього приміщення прийняте правлінням у формі постанови № 27 від 11 серпня 2005 року, яка затверджена постановою ради Іванківської РССТ №10 від 6 вересня 2005 року.
29 липня 2006 року між Іванківською РССТ і ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (кондитерського цеху) за адресою: АДРЕСА_2.
Рішення про продаж цього приміщення також прийняте правлінням Іванківської РССТ у формі постанови № 51 від 22 грудня 2005 року, яка затверджена постановою ради Іванківської РССТ від 30 грудня 2005 року.
Зазначені постанови правління та ради Іванківської РССТ про продаж майна ОСОБА_11 є незаконними, прийнятими з перевищенням їх повноважень, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про споживчу кооперацію» (далі - Закон) майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок.
Крім того, пунктом 1.5 договору про делегування повноважень та виконання окремих функцій від 10 січня 1994 року, укладеного між Київською облспоживспілкою та Іванківською РССТ, передбачено обов'язкове надання згоди Київською облспоживспілкою при вирішенні питання про продаж майна Іванківської РССТ, однак такої згоди Київська облспоживспілка не надавала.
З підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України позивачі просили суд визнати недійсними постанови правління Іванківської РССТ № 27 від 11 серпня 2005 року та № 51 від 22 грудня 2005 року; визнати недійсними постанови ради Іванківської РССТ № 10 від 6 вересня 2005 року та від 30 грудня 2005 року; визнати недійсними договори купівлі-продажу, укладені між Іванківською РССТ та ОСОБА_11 від 5 листопада 2005 року про продаж частини приміщення універмагу (підсобних приміщень) та від 29 липня 2006 року про продаж нежилого приміщення (кондитерського цеху); застосувати наслідки недійсності правочинів у вигляді виселення ОСОБА_11 із зазначених приміщень; стягнути з Іванківської РССТ на користь ОСОБА_11 60 тис. грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Іванківського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано недійсними постанови правління Іванківської РССТ № 27 від 11 липня 2005 року та № 51 від 22 грудня 2005 року; визнано недійсними постанови пади Іванківської РССТ № 10 від 6 вересня 2005 року та від 30 грудня 2005 року «Про продаж кондитерського цеху»; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення (магазину) від 5 листопада 2005 року, укладений між Іванківською РССТ та ОСОБА_11; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення (кондитерського цеху) від 29 липня 2006 року, укладений між Іванківською РССТ і ОСОБА_11; стягнуто з Іванківської РССТ на користь ОСОБА_11 60 тис. грн, сплачених ним за договорами купівлі-продажу; повернуто у власність Іванківської РССТ нежиле приміщення (кондитерський цех) загальною площею 157,2 кв. м та нежиле приміщення (магазин) загальною нежилою площею 106,6 кв. м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 касаційну скаргу ОСОБА_11 відхилено, рішення апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2013 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року ОСОБА_11 порушує питання про скасування зазначеної ухвали й рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, ч. 1 ст. 261 ЦК України.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_11 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2010 року й ухвали Верховного Суду України від 24 лютого 2010 року та від 9 листопада 2011 року.
ОСОБА_11 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судами касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_11 та його представника, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що постанови правління та ради Іванківської РССТ про продаж майна ОСОБА_11 є незаконними, прийнятими з перевищенням її повноважень, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок, а тому відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсними й договори купівлі-продажу нерухомого майна, що укладені на їх підставі. При цьому вважав, що строк позовної давності позивачами не пропущений.
Як приклад наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України заявником надані ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2010 року та ухвала Верховного Суду України від 24 лютого 2010 року, постановлені в одній справі за аналогічним позовом Київської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка», де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Відмовляючи в позові в цій справі суди виходили із того, що Іванківська РССТ правомірно відчужила на користь ОСОБА_11 частину приміщення універмагу на АДРЕСА_1 та приміщення кондитерського цеху на АДРЕСА_2, оскільки на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу вийшла зі складу Київської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка», мала необхідний обсяг цивільної дієздатності й не повинна була погоджувати відчуження основних фондів із правлінням Київської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка».
При укладенні оспорюваних угод Іванківська РССТ діяла в межах наданих їй повноважень, що регламентовані ч. 2 ст. 10 Закону та п. 5.2 статуту.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Крім того, ухвала Верховного Суду України від 9 листопада 2011 року, яка надана заявником як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції ч. 1 ст. 261 ЦК України, свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної iнстанцiї зазначеної норми матерiального права та ухвалення ним рiзних за змiстом судових рiшень.
Сервисы для юристов