П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2014 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Патрюка М.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б. Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_17 до Державного управління справами, Керівника Державного управління справами Кравця Андрія Віталійовича, Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за заявою ОСОБА_17 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л и :
У серпні 2011 року ОСОБА_17 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 4 січня 1995 року за трудовим договором працював директором Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами (далі - ДВ «Преса України»). 27 грудня 2002 року між ним і відповідачем на зайняття зазначеної посади був укладений строковий контракт № 16-08/1-33к, дію якого було продовжено до 31 грудня 2013 року. З 4 до 22 квітня 2011 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, а з 26 квітня до 20 липня 2011 року - на стаціонарному лікуванні. При виході на роботу його було повідомлено про звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 41 КЗпП України. Просив поновити його на роботі на займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення було проведено без законних підстав і в період тимчасової непрацездатності.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 березня 2013 року, позов ОСОБА_17 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Державного управління справами від 10 травня 2011 року № 46-к про звільнення ОСОБА_17 з посади директора ДВ «Преса України» за пунктом 1 статті 41 КЗпП України. Поновлено позивача на посаді директора ДВ «Преса України» з 11 травня 2011 року. Стягнуто з ДВ «Преса України» на користь ОСОБА_17 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 190 160 грн 64 коп. Стягнуто з Державного управління справами на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року й ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 березня 2013 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_17 задоволено частково: змінено дату звільнення ОСОБА_17 з посади директора ДВ «Преса України» з 10 травня 2011 року на 20 липня 2011 року, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У грудні 2013 року ОСОБА_17 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини третьої статті 40, частин першої, другої статті 41, частини першої статті 235 КЗпП України (тут і далі - у редакції, яка була чинною на час звільнення позивача з роботи) та просив направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У заяві про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року ОСОБА_17 порушує питання про скасування постановленого судом касаційної інстанції рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм частини третьої статті 40 та частин першої, другої статті 41, частини першої статті 235 КЗпП України.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2014 року справу за позовом ОСОБА_17 до Державного управління справами, Керівника Державного управління справами Кравця А.В., ДВ «Преса України» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу допущено до провадження Верховного Суду України для перегляду рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника - ОСОБА_17 та його представника, ОСОБА_19, на підтримання доводів заяви, а також представника ДВ «Преса України» - Барабаш Г.Л., представника Державного управління справами - Маруду С.С. - на заперечення, дослідивши матеріали справи, Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що з 4 січня 1995 року позивач за безстроковим трудовим договором працював директором ДВ «Преса України».
27 грудня 2002 року між позивачем і Державним управлінням справами був укладений строковий трудовий контракт №16-08/1-33к на зайняття тієї самої посади та з урахуванням змін строком до 31 грудня 2013 року.
7 квітня 2011 року Керівник Державного управління справами видав розпорядження № 89 «Про порядок здавання фінансової і статистичної звітності за перший квартал 2011 року державними підприємствами, установами, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та господарськими товариствами, у яких повноваження на здійснення функцій управління державними корпоративними правами передані Державному управлінню справами», яким установив, що 21 квітня 2011 року ДВ «Пресса України» повинне здати фінансово-статистичну звітність за перший квартал 2011 року.
21 квітня 2011 року листом № 201-51-/м ДВ «Преса України» здало фінансово-статистичну звітність за першій квартал 2011 року до Державного управління справами.
29 квітня 2011 року листом № 02-16/1-10 заступником Керівника Державного управління справами Берадзе Г.Р. повідомлено ДВ «Преса України», що надана фінансово-статистична звітність за перший квартал 2011 року не може бути прийнята в повному обсязі й повертається ДВ «Преса України» із зазначенням зауважень і строку повторної здачі - до 6 травня 2011 року.
Розпорядженням керівника Державного управління справами від 10 травня 2011 року № 46-к позивача звільнено із займаної посади з 10 травня 2011 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з невиконанням розпорядження Керівника Державного управління справами від 7 квітня 2011 року № 89 про подання фінансово-статистичної звітності за перший квартал 2011 року.
Разом із тим суд установив, що з 4 до 22 квітня 2011 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, а з 26 квітня до 20 липня 2011 року - на стаціонарному лікуванні ( 23 та 24 квітня були вихідними днями).
Таким чином, судом установлено, що звільнення позивача із займаної посади з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, проведено під час його тимчасової непрацездатності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачами не доведено факту одноразового грубого порушення ОСОБА_17 трудової дисципліни, трудових обов'язків, не встановлено його вини, виду й розміру заподіяної ним шкоди та що звільнення проведено під час тимчасової непрацездатності позивача, чим порушено вимоги частини третьої статті 40, частин першої, другої статті 41 КЗпП України, у зв'язку із чим визнав звільнення позивача незаконним і на підставі частини першої статті 235 КЗпП України поновив його на роботі.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач здійснив одноразове грубе порушення трудових обов'язків, однак у зв'язку з проведенням звільнення під час його тимчасової непрацездатності вважав за можливе здійснити захист порушеного права шляхом зміни дати звільнення з 10 травня 2011 року на 20 липня 2011 року.
В обґрунтування підстав заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_17 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвали Вищого адміністративного суду України.
Зокрема, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2011 року, від 20 квітня 2012 року, від 28 березня 2012 року, від 3 березня 2012 року, від 22 лютого 2012 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2007 року, від 15 травня 2012 року, від 20 березня 2008 року суди касаційної інстанції не встановили в діях позивачів фактів грубого одноразового порушення трудових обов'язків і дійшли висновків, що звільнення особи із займаної посади за частиною першою статті 41 КЗпП України в період тимчасової непрацездатності є безумовною підставою для її поновлення на попередній роботі.
Отже, доводи заяви та надані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права судові рішення касаційних інстанцій свідчать про наявність неоднакового застосування судами частини третьої статті 40, частин першої, другої статті 41, частини першої статті 235 КЗпП України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять із такого.
Сервисы для юристов