П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Шицького І.Б., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом прокурора м. Енергодара Запорізької області (далі - Прокурор) до Енергодарської міської ради Запорізької області (далі - Міськрада), треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Тавр Лимитед» (далі - Товариство), ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2011 року Прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними і скасування підпункту 2.2 пункту 2 та пункту 3 рішення Міськради від 18 лютого 2011 року № 57 «Про продаж земельних ділянок» (далі - рішення № 57).
Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач рішенням № 57 порушив вимоги Земельного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_05/pravo1/T012768.html?pravo=1> (далі - ЗК), а саме здійснив продаж земельних ділянок без проведення земельних торгів та без розроблення проектів землеустрою.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Міськради від 29 березня 2000 року № 1 Товариству надано у постійне користування земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,0884 га під розміщення будівель для обслуговування пляжної зони (державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 6 грудня 2001 року, реєстр. номер 10). На цій ділянці в подальшому було збудовано кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 рішення № 57 Міськрада вирішила продати Товариству додаткову земельну ділянку площею 0,0969 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування об'єкта нерухомого майна (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1») без проведення земельних торгів. Земельна ділянка площею 0,1853 га раніше не перебувала у користуванні Товариства.
За договором купівлі-продажу від 9 липня 2008 року ОСОБА_1 придбав у власність торговельний павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_2» загальною площею 46,3 мІ, що розташований на земельній ділянці площею 0,005 га.
Згідно з пунктом 3 рішення № 57 Міськрада вирішила продати ОСОБІ_1 земельну ділянку площею 0,0593 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 для реконструкції, експлуатації та обслуговування об'єкта нерухомого майна (торговельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_2»). Земельна ділянка площею 0,0593 га раніше не перебувала у користуванні ОСОБИ_1.
Енергодарський міський суд Запорізької області постановою від 17 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року, позов задовольнив: визнав незаконними та скасував підпункт 2.2 пункту 2 та пункт 3 рішення № 57.
У заявах про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство та ОСОБА_1 просять скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року та закрити провадження у справі.
На обґрунтування наведених у заяві доводів заявники надали копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2013 року (справа № К/9991/33829/12) та постанови Вищого господарського суду України від 4 березня 2009 року (справа № 8/165пн), які, на їхню думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статей 319, 334, 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 134 ЗК.
Перевіривши наведені у заявах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для їх задоволення немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд погодився з їхніми висновками про те, що на порушення статті 134 ЗК Міськрада прийняла рішення № 57, у підпункті 2.2 пункту 2 та пункті 3 якого передбачила продаж третім особам земельних ділянок площею 0,0969 га та 0,0593 га, що перевищує розміри розташування нерухомих об'єктів права власності.
У наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2013 року касаційний суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання нечинним рішення Стахановської міської ради Луганської області від 31 травня 2011 року № 214/32 виходячи з того, що надання дозволу на виготовлення проекту з землеустрою щодо відведення ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду та надання йому у подальшому в оренду вказаної земельної ділянки не підпадає під обмеження, які визначені частиною другою статті 52 ЗК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_310/ed_2013_01_05/pravo1/T012768.html?pravo=1>. Крім того, касаційний суд зазначив, що суди правильно вказали й на відсутність у Стахановської міської ради Луганської області повноважень скасовувати свої попередні рішення.
У постанові Вищого господарського суду України від 4 березня 2009 року касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання права на оренду земельної ділянки, погодився з їхніми висновками про те, що питання про затвердження проекту землеустрою в установлений законом строк орган місцевого самоврядування не розглянув, чим порушив законне право позивача на спірну земельну ділянку, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційні суди ухвалили їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Ураховуючи наведене та керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяв товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр Лимитед» та ОСОБИ_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийВ.В. Кривенко Судді: В.П. Барбара О.А. КороткихІ.С. БерднікО.В. КривендаО.Ф. ВолковВ.Л. МаринченкоМ.І. ГрицівП.В. ПанталієнкоВ.С. ГульО.Б. ПрокопенкоА.А. ЄмецьІ.Л. СамсінТ.Є. ЖайворонокО.О. ТерлецькийП.І. КолесникІ.Б. Шицький
Сервисы для юристов