ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_11 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
ФОП ОСОБА_11 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року № 0000321818, яким йому було збільшено грошове зобов'язання за платежем «орендна плата» в загальному розмірі на 5442 грн 44 коп., у тому числі: за основним платежем - на 3628 грн 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 1814 грн 15 коп.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що пунктом 8 договору оренди землі від 27 грудня 2006 року та пунктом 8 угоди про внесення змін до договору оренди землі від 23 квітня 2007 року, укладеними з Ямпільською селищною радою Ямпільського району Сумської області (далі - Селищна рада), передбачено, що розмір орендної плати за рік становить 1 % від нормативної грошової оцінки земель під проїздами та площадками, а тому висновки Інспекції про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими.
Суди встановили, що 27 грудня 2006 року між позивачем та Селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивачу надана у користування земельна ділянка загальною площею 1,4946 га, в тому числі під капітальною одноповерховою будівлею - 0,2698 га, під проїздами та площадками - 1,2248 га, за адресою: АДРЕСА_1.
8 лютого 2007 року між Селищною радою та ФОП ОСОБА_11 укладено договір оренди земельної ділянки комерційного призначення, яка знаходиться на території Селищної ради за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким позивачу надана в користування земельна ділянка загальною площею 0,4811 га, в тому числі: забудованих земель - 0,4811 га, з них: землі, які використовуються в комерційних цілях, - 0,4811 га, в тому числі під капітальною забудовою - 0,2238 га, під проїздами та площадками - 0,2573 га, відповідно дольових часток в об'єкті нерухомого майна: 1/3 частини ОСОБА_11, 2/3 частини ОСОБА_12 Договір укладено терміном до 13 липня 2055 року.
23 квітня 2007 року до договору оренди землі від 8 лютого 2007 року складена угода про внесення змін, пунктом 2 якої визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 325 822 грн 80 коп., у тому числі капітальна одноповерхова забудова - 58 816 грн 40 коп. та під проїздами та площадками - 267 006 грн 40 коп.
Пунктом 8 договору оренди землі від 27 грудня 2006 року та пунктом 8 угоди про внесення змін до договору оренди землі від 23 квітня 2007 року, укладеними з Селищною радою, передбачено, що розмір орендної плати за рік становить 1 % від нормативної грошової оцінки земель під проїздами та площадками.
8 квітня 2014 року Інспекція провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2014 рік, поданій 12 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_11, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2014 року.
30 квітня 2014 року на підставі зазначеного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року № 0000321818 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «орендна плата» на 5442 грн 44 коп., у тому числі: за основним платежем - на 3628 грн 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 1814 грн 15 коп.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30 квітня 2014 року № 0000321818 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати на суму 5008 грн 35 коп., з яких: за основним платежем - на 3338 грн 90 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 1669 грн 45 коп. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 листопада 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_11 до Інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування заяви Інспекція посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року (К/800/60262/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 січня 2015 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК) в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, та в ухвалі від 4 червня 2014 року (№ К/800/60262/13).
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач правомірно здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної і комунальної власності за договором оренди землі в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі замість встановлених підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК 3 %.
Натомість в ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції виходив із того, що, враховуючи передбачену змістом договору можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності ПК (з 1 січня 2011 року) позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень, передбачених підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК, та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним.
З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Сервисы для юристов