ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про зобов'язання здійснити йому перерахунок недоотриманої пенсії за період з 1 жовтня 2009 року по 1 червня 2010 року в сумі 6203 грн 20 коп.
Позовні вимоги мотивував тим, що з жовтня 1981 року по листопад 1994 року він працював у районах Крайньої Півночі і його заробіток обчислювався з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в таких районах. На думку позивача, він має право на врахування північної надбавки та районного коефіцієнта при обчисленні його пенсії за законодавством України відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода).
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 9 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовив.
Суди встановили, що з 1988 по 1994 роки ОСОБА_9 працював у Волинському управлінні по підвищенню нафтовіддачі пластів та капітальному ремонту свердловин і вахтовим методом працював у Ямало-Ненецькому автономному окрузі.
23 грудня 1997 року ОСОБА_9 призначено пільгову пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, із загальним стажем роботи 32 роки 10 місяців 9 днів та заробітною платою за період з 1992 по 1994 роки з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта.
З 1 жовтня 2009 року пенсію позивачу перераховано без урахування північної надбавки та районного коефіцієнта.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідно до положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) управління ПФУ обґрунтовано призначило позивачу пенсію без урахування північної надбавки та районного коефіцієнта.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_9, посилаючись на неоднакове застосування судом пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, просить скасувати всі прийняті у цій справі судові рішення та постановити нове - про задоволення позову.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що частиною третьою статті 96 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 15 травня 1990 року № 1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» передбачено, що при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Також суд вказав на те, що ні Законом № 1058-IV, ні Законом № 1788-XII не передбачено включення до заробітної плати північної надбавки та районного коефіцієнта.
У справі № К/9991/93885/11, на рішення в якій посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України у рішенні від 6 вересня 2012 року дійшов висновку, що відповідно до законодавства України та Угоди позивач має право на пільгове обчислення стажу, оскільки він уклав строковий трудовий договір, що підтверджується відповідними архівними довідками.
У справі № К/9991/1544/11 касаційний суд у рішенні від 25 вересня 2012 року, посилаючись на статтю 3 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення (дата підписання та набрання чинності - 15 січня 1993 року), та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, дійшов висновку про необхідність зарахування коефіцієнта страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії, до стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі в період з 1 січня 1991 року по 19 липня 1992 року.
Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сервисы для юристов