Постанова ВСУ від 20.05.2026 року у справі №921/300/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 921/300/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Люкс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. (головуючий), Галушко Н.А., Желіка М.Б.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2025 (суддя Хома С.О.)

за позовом Приватного малого підприємства "Люкс"

до Микулинецької селищної ради

про визнання типового договору оренди землі таким, що продовжений на такий самий строк та на таких самих умовах

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 19.05.2025 Приватне мале підприємство "Люкс" (далі - ПМП "Люкс", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Микулинецької селищної ради (далі також Рада, Відповідач) про визнання Типового договору оренди землі від 11.02.2016, укладеного між Радою та ПМП "Люкс" (далі - Договір оренди), таким, що продовжений на такий самий строк та на таких самих умовах.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПМП "Люкс" посилається на те, що 11.02.2016 між ним та Радою було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1000 га строком на 5 років. У подальшому 12.01.2021 для реалізації свого права на продовження Договору оренди ним надіслано до Ради відповідне повідомлення, яке отримане Відповідачем 11.02.2021. Однак жодної відповіді чи заперечень проти продовження Договору оренди Радою надано не було.

За доводами Позивача, таке неналежне виконання Відповідачем умов Договору оренди спричинило ситуацію, за якої він як орендар був впевнений, що його договірні відносини з Позивачем продовжено на такий самий строк, тому користувався земельною ділянкою на таких самий умовах, зокрема продовжував сплачувати орендну плату.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, у позові відмовлено.

2.2. Судові рішення обґрунтовані тим, що поновлення Договору оренди має здійснюватися відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору, яка передбачає реалізацію орендарем переважного права на поновлення договору за умови дотримання визначеної законом процедури та строків, зокрема, своєчасного звернення до орендодавця з листом-повідомленням та проектом додаткової угоди. При цьому суди врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми та зазначили, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, тоді як обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді визнання договору оренди таким, що продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, є неналежним. Водночас суди встановили, що Радою прийнято рішення про відмову у продовженні строку дії Договору оренди та направлено його Позивачу.

З огляду на наведене суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

2.3. ПМП "Люкс" не погодилося з такими судовими рішеннями та скористалося правом їх касаційного оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 27.04.2026 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Доводами касаційної скарги Позивач визначив неправильне застосування судами частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме помилкове ототожнення судами двох самостійних правових конструкцій продовження дії договору оренди, при неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 22.04.2024 у справі № 910/14933/22.