П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за заявою публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 10 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що з 17 травня 2013 року вона працювала в акціонерному товаристві «Сбербанк Росії» (далі - АТ «Сбербанк Росії») на посаді провідного фахівця з обслуговування масових роздрібних клієнтів - касира Київського відділення № 18 АТ «Сбербанк Росії».
Наказом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - ПАТ «Сбербанк»),
від 17 грудня 2014 року ОСОБА_6 було звільнено з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема у зв'язку з учиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір'я до неї як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності.
Вважаючи, що її звільнено з роботи незаконно, оскільки профспілкова організація не надавала згоди на звільнення позивачки, а також на те, що в наказі про звільнення немає роз'яснення сутності вчиненого порушення, яке слугувало причиною звільнення, крім того, відсутні докази, що підтверджують винні дії працівника, не встановлено будь-якої матеріальної шкоди, завданої діями позивачки, ОСОБА_6 просила скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 27 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнив, ухвалив: скасувати наказ
ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» від 17 грудня 2014 року про звільнення; поновити ОСОБА_6 на посаді провідного фахівця з обслуговування масових роздрібних клієнтів - касира Київського відділення № 18 АТ «Сбербанк Росії»; стягнути з банку на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 тис. 706 грн 12 коп.; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 17 червня 2015 року зазначене рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на вищезазначені судові рішення.
У заяві ПАТ «Сбербанк» про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвалених судових рішень та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ПАТ «Сбербанк» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:
22 липня 2015 року у справі за позовом особи до ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (№ 6-23307ск15).
16 жовтня 2015 року у справі за позовом особи до ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання видати дублікат трудової книжки та відшкодування моральної шкоди (№ 6-29801ск15).
Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-23307ск15, № 6-29801ск15 суд касаційної інстанції погодився по суті з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовів про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, які виходили з того, що оскільки банківські операції через касу здійснювалися касирами без фактичної присутності клієнтів у касовій кабіні та без фактичної видачі коштів, що є порушенням норм трудового законодавства, то ці дії дають підстави для втрати довір'я до робітника з боку власника або уповноваженого ним органу, а відтак роботодавці правомірно звільнили позивачів з посад на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. При цьому суди зауважили, що положення цієї норми не містять такої обов'язкової ознаки, як завдання матеріальної шкоди.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив з того, що після здійснення позивачкою валютно-обмінних операцій відсутні будь-які негативні наслідки для банківської установи, а саме по собі здійснення операцій при вказаних у звіті обставинах не дає підстав для втрати довір'я до
ОСОБА_6 з боку власника та звільнення її з роботи згідно пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Крім того, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи позивачки щодо її звільнення без згоди первинної профспілкової організації не заслуговують на увагу, оскільки первинна профспілкова організація у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» відсутня, а ОСОБА_6 не надала доказів на підтвердження того, що вона була членом профспілки та сплачувала відповідні внески.
Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судом норми матеріального права (пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України), покладені в основу судових рішень, які переглядаються, є неоднаковими з висновками, зробленими наданих для порівняння судових рішеннях у справах № 6-29801ск15, № 6-29801ск15.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди у справі, яка переглядається, встановили, що з 17 травня 2013 року ОСОБА_6 працювала в АТ «Сбербанк Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк», на посаді провідного фахівця з обслуговування масових роздрібних клієнтів - касира Київського відділення № 18 АТ «Сбербанк Росії».
17 травня 2013 року між банком і ОСОБА_6 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого працівник, що займає посаду провідного спеціаліста з обслуговування масових роздрібних клієнтів - касира, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, реалізацією та/або застосуванням/використанням у процесі діяльності переданих матеріалів (у тому числі валютних) цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження наданих йому роботодавцем валютних цінностей, а також тих, які будуть передаватися йому під звіт роботодавцем протягом усього строку дії цього договору.
Посадовою інструкцією провідного спеціаліста (касира) з обслуговування масових роздрібних клієнтів Київського відділення № 18 (далі - Посадова інструкція) передбачено, що співробітник підрозділу в межах своєї компетенції зобов'язаний знати та якісно і своєчасно виконувати: вимоги чинного законодавства України, в тому числі вимоги захисту відомостей, які складають банківську таємницю, нормативно-правові акти Національного банку України (пункт 3.1.1); вимоги програм та правил внутрішньобанківської системи банку щодо протидії та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, чи фінансуванні тероризму (пункт 3.1.8); прийом і передачу грошових коштів та інших цінностей від першої особи, відповідальної за відкриття/закриття сховища цінностей під розписку в Книзі обліку прийнятої та виданої готівки (цінностей) (пункт 3.2.10).
Інструкцією по організації касової роботи в АТ «Сбербанк Росії» передбачено, що після перерахунку готівки касовий працівник відділення банку формує та підписує касовий документ, перший екземпляр дає на підпис клієнту, після чого завіряє його іменним штампом, а квитанцію (другий примірник), крім свого підпису, скріплює печаткою «каса №» та видає клієнту (пункт 3.2.2.6.7); при проведенні видаткової операції одноособово (в одну руку) касовий працівник, зокрема здійснює ідентифікацію клієнта за паспортом або іншим документам, який посвідчує особу (пункт 3.2.3.5.1); в разі передачі в касу видаткового касового документа, сформованого іншим працівником відділення банку, працівник перевіряє у видатковому касовому документі правильність його заповнення та наявність реквізитів (пункт 3.2.3.5.2).
Звітом про проведення службового розслідування від 17 грудня 2014 року, затвердженим головою правління банку та його заступником, встановлено факти грубого порушення порядку проведення касових операцій співробітниками Київського відділення № 18. Зокрема, зазначено, що 22 жовтня 2014 року провідний фахівець з обслуговування масових роздрібних клієнтів - касир відділення ОСОБА_6 здійснювала в АБС Б2 готівкові валютно-обмінні операції без фактичної присутності клієнтів, надання ними ідентифікаційних документів, без фактичного руху готівкових коштів, тим самим ОСОБА_6 порушила Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджену постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року № 502; касир
Сервисы для юристов