П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 рокум. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Ємця А.А. суддів:Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І. та Шицького І.Б.,
за участю представників: Приватного підприємства «Пріма МЕД» - Борис Л.Д. та Добрянського І.В., Центральної міської клінічної лікарні в м. Івано-Франківську - Бабія В.В. і Генеральної прокуратури України - Гнатюка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заявy виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року у справі № 909/794/15 за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківського міськвиконкому до Приватного підприємства «Пріма МЕД» (треті особи - Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та Центральна міська клінічна лікарня в м. Івано-Франківську) про зобов'язання звільнити займані нежитлові приміщення,
в с т а н о в и л а:
До Верховного Суду України звернувся виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року у справі № 909/794/15 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 759, 785 ЦК України і статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2014 року у справі № 908/299/14 та від 27 жовтня 2014 року у справі № 908/301/14, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2016 року вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року у справі № 909/794/15.
У заяві виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року у справі № 909/794/15 та залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, у липні 2015 року заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства «Пріма МЕД» (далі - ПП «Пріма МЕД») про зобов'язання звільнити безпідставно займані ним нежитлові приміщення загальною площею 67, 9 кв. м, що розташовані на першому поверсі в будівлі Центральної міської клінічної лікарні на вул. Г.Мазепи, 114, у м. Івано-Франківську.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди нежитлового приміщення від 24 січня 2007 року № ДО-2976 припинив свою дію 31 травня 2015 року. Відповідач був попереджений листом від 27 лютого 2015 року № 255/01-15/18-в про те, що договір оренди не буде продовжений на новий строк у зв'язку з необхідністю використання орендованих приміщень для потреб територіальної громади. Після закінчення строку дії договору відповідачу було надіслане повідомлення від 12 червня 2015 року № 961/01-14/15 про припинення договору та необхідність повернення орендованих приміщень, однак відповідач приміщень не повернув.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 1 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 1 грудня 2015 року вищевказане рішення суду скасовано. Позов задоволено. Зобов'язано відповідача звільнити нежитлові приміщення загальною площею 67, 9 кв.м, що розташовані на першому поверсі в будівлі Центральної міської клінічної лікарні по вул. Г. Мазепи, 114, у м. Івано-Франківську.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року постанову Львівського апеляційного суду від 1 грудня 2015 року скасовано, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 1 жовтня 2015 року залишено без змін.
В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що орендодавець письмово попередив орендаря про відмову у продовженні терміну дії договору оренди з порушенням граничного 3-місячного строку, передбаченого частиною третьою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (договір з урахуванням додаткових угод діє до 31 травня 2015 року), оскільки лист Івано-Франківського міськвиконкому від 27 лютого 2015 року відповідач одержав 2 березня 2015 року. Крім того, із повідомлення від 2 березня 2015 року № 7601905507221 неможливо встановити, чий саме лист та якого змісту було отримано орендарем. Щодо листа Івано-Франківського міськвиконкому від 12 червня 2015 року № 961/01-14/15в, то апеляційна інстанція передчасно визнала належним доказом повідомлення орендаря про припинення договору оренди, оскільки фіскальний чек від 17 червня 2015 року про відправку рекомендованого листа свідчить, що цього листа невідомо якого змісту невідомо ким було направлено ОСОБА_1
Разом із тим, у наданих для порівняння постановах Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2014 року у справі № 908/299/14 та від 27 жовтня 2014 року у справі № 908/301/14 суд касаційної інстанції вказав, що відповідач виконав вимоги частини третьої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо своєчасного попередження орендаря про намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб шляхом направлення листа від 27 серпня 2013 року, тобто не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору 30 листопада 2013 року.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Судами встановлено, що 24 січня 2007 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та ПП «Пріма МЕД» (орендар) укладено договір № ДО-2976 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 55, 3 кв.м (додатковою угодою від 16 жовтня 2007 року сторони збільшили площу орендованих приміщень до 67, 9 кв.м), розташовані на першому поверсі в будівлі центральної міської клінічної лікарні за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 114, яка перебуває на балансі центральної міської клінічної лікарні, для надання лікувально-діагностичних послуг.
Строк дії Договору з урахуванням додаткових угод встановлено до 31 травня 2015 року.
26 лютого 2015 року відповідач звернувся до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з письмовим клопотанням від 25 лютого 2015 року № 01-12/98 про продовження терміну дії Договору на 2 роки 11 місяців.
Водночас Центральна міська клінічна лікарня в м. Івано-Франківську, на балансі якої перебуває будівля, в якій знаходяться спірні орендовані приміщення, зверталась до міського голови м. Івано-Франківська з клопотаннями не продовжувати договір оренди з ПП «Пріма МЕД».
27 лютого 2015 року на засіданні комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об'єктів комунальної власності прийнято рішення не продовжувати термін дії договору оренди з ПП «Пріма МЕД».
27 лютого 2015 року позивач надіслав відповідачу повідомлення № 255/01-15/18-в на адресу: м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи,114, в якому повідомив про розгляд клопотання про продовження дії договору оренди та його відхилення у зв'язку з необхідністю використання орендованих нежитлових приміщень для потреб територіальної громади міста. Також повідомив, що договір оренди припиняє дію 31 травня 2015 року та просив не пізніше 1 червня 2015 року повернути орендовані приміщення. Це повідомлення відповідач отримав 2 березня 2015 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком.
У зв'язку з неповерненням орендованих приміщень позивач 17 червня 2015 року надіслав відповідачу повідомлення від 12 червня 2015 року про припинення договору оренди нежитлових приміщень та вимагав не пізніше 30 червня 2015 року звільнити та повернути орендовані приміщення, передавши їх за актом орендодавцеві.
Проте відповідач приміщень не звільнив і не повернув.
Сервисы для юристов