П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Красовського Олега Олександровича про визнання довіреності недійсною, розірвання договору банківського рахунку, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Зазначав, що 3 лютого 2010 року між ним та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») укладено договір-анкету № 2673032 про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи (далі - договір), за умовами якого банк відкрив на його ім'я два поточні рахунки НОМЕР_2 в іноземній та національній валюті України. 26 лютого 2010 року на його поточний рахунок в іноземній валюті було зараховано 649 400 доларів США. Звернувшись у квітні 2010 року до банку, позивач дізнався, що 1 березня 2010 року без його відома на підставі довіреності від 13 лютого 2010 року, яка ним ніколи не видавалася й не підписувалась, гроші видано громадянину Югославії ОСОБА_11.
Позивач просив визнати недійсною довіреність від 13 лютого 2010 року, розірвати договір-анкету від 3 лютого 2010 року та стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на свою користь 649 400 доларів США та 150 тис. доларів США на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсною довіреність від 13 лютого 2010 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О., зареєстровану в реєстрі за номером 302; стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь громадянина Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 649 400 доларів США, що еквівалентно 5 190 654 грн 20 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції в частині стягнення з банку 649 400 доларів США скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвалених рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 1073 Цивільного кодексу України.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року та 16 липня 2014 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «УкрСиббанк» Лютої В.В., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 3 лютого 2010 року між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір-анкету № 2673032 про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи. Згідно із цим договором ПАТ «УкрСиббанк» відкрив для ОСОБА_1 два поточні рахунки: - НОМЕР_2 у доларах США та НОМЕР_2 у національній валюті України за тарифним пакетом «Базовий», а на всіх аркушах договору в графі «Клієнт» міститься рукописний підпис клієнта.
26 лютого 2010 року на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 у доларах США надійшли грошові кошти в розмірі 649 400 доларів США, а 1 березня 2010 року вказана сума видана на підставі довіреності від 13 лютого 2013 року ОСОБА_11, що підтверджується випискою з особового рахунку, виданій відділенням № 229 ПАТ «УкрСиббанк».
13 лютого 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. посвідчено довіреність громадянина Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2, реєстрація місця проживання в Україні за адресою: м. Київ. АДРЕСА_1, якою він уповноважив громадянина Югославії ОСОБА_11 (ОСОБА_11) та /або громадянина Франції ОСОБА_12 (ОСОБА_12) вчиняти від його імені дії щодо розпорядження рахунком НОМЕР_2 у доларах США та рахунком НОМЕР_2 у гривнях, відкритих на його ім'я в ПАТ «УкрСиббанк», в тому числі право одержувати через касу будь-якого банку готівкові суми (в тому числі нараховані відсотки) без обмежень із цих рахунків.
Згідно з висновком експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 5 лютого 2013 року № 9703/9704/12-32 підписи на першому та другому примірниках довіреності від 13 лютого 2010 року розміщені в рядку «Підпис», виконані не ОСОБА_1 1952 року народження, а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Сторона 2. Клієнт» на лицевій стороні першої сторінки в рядку «Клієнт» на зворотній стороні першої сторінки та у рядку «ОСОБА_1» на другій сторінці договору виконані самим ОСОБА_1 (ОСОБА_1) (а.с. 55-64, том 2).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з банку грошових коштів за договором та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з відсутності у діях працівника банку при здійсненні ним 1 березня 2010 року операції щодо видачі коштів з поточного рахунку позивача в іноземній валюті порушень вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, та дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з банку грошових коштів і відшкодування моральної шкоди.
На відміну від висновків, які містяться в судовому рішенні у справі, яка переглядається, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року, на яку посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, висновок суду ґрунтується на тому, що кошти з поточного рахунку позивача безпідставно було видано особі за дорученням, виданим на ім'я іншої особи, а в ухвалі цього ж суду від 16 жовтня 2013 року, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність у діях працівників банку порушень вимог чинного законодавства при видачі коштів з депозитного рахунку на підставі нотаріально посвідченого доручення.
Отже, у справі, яка переглядається, та у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи свою заяву про перегляд судового рішення, наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
За таких обставин, які вказують на те, що наведені заявником судові рішення не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтями 355, 3602 , 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Сервисы для юристов