П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Сімоненко В.М.,Суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - НАСК «Оранта»), ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 18 березня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої належний йому на праві власності автомобіль БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2011 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні ДТП.
Посилаючись на те, що НАСК «Оранта» виплатила йому лише частину страхового відшкодування, невідшкодованою залишилася різниця між фактичним розміром шкоди та проведеною страховою виплатою до загального розміру відновлювального ремонту автомобіля, який не перевищує лімітів відповідальності страховика, а ОСОБА_9 повинен відшкодувати йому франшизу та моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач (заявник) зазнав душевних страждань і переживань, внаслідок пошкодження транспортного засобу, у зв'язку із чим було порушено його нормальний ритм життя - просив суд стягнути на свою користь із НАСК «Оранта» 14 тис. 197 грн 75 коп. у відшкодування майнової шкоди, а з ОСОБА_9 510 грн франшизи та 3 тис. грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 8 серпня 2014 року позов ОСОБА_8 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_9 на користь позивача 510 грн франшизи як частину відшкодування майнової шкоди та 3 тис. грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до НАСК «Оранта» про стягнення недоплаченого відшкодування в сумі 14 тис. 197 грн 75 коп. відмовлено. Вирішено питання про оплату судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року зменшено розмір моральної шкоди до 1 тис. грн, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2014 року відмовлено ОСОБА_8 у відкритті касаційного провадження у справі.
Від ОСОБА_8 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2015 року з підстави пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України).
У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Суд установив, що 18 березня 2011 року о 9 год. 10 хв. ОСОБА_9, керуючи автомобілем ВАЗ 21214, державний номерний знак НОМЕР_2, в селі Стара Гута Баранівського району Житомирської області, не врахувавши дорожню обстановку й не вибравши безпечну швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу, зіткнувшись із належним ОСОБА_8 автомобілем БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2011 року ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні ДТП.
9 серпня 2011 року НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_8 страхове відшкодування пошкодженого автомобіля в сумі 6 тис. 538 грн 28 коп.
Згідно із висновком товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» від 20 квітня 2011 року (далі - ТОВ «Гарант-АСІСТАНС») та калькуляції по ремонту автомобіля позивача, в страхове відшкодування враховувалася оцінка запчастин, деталей і робіт з ремонту пошкодженого автомобіля в тому об'ємі, що й ФОП ОСОБА_10, вартість ремонту визначена в сумі 9 тис. 937 грн 51 коп., сума страхового відшкодування - 6 тис. 538 грн 25 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до НАСК «Оранта», суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з недоведеності розміру фактичних витрат, оскільки страховик визначив страхове відшкодування для позивача з урахуванням франшизи в розмірі 7 тис. 48 грн 25 коп, яка не перевищує ліміту відшкодування згідно зі страховим полісом. Крім того, установивши, що різниця у вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача виникла внаслідок визначення оцінювачами різної вартості запчастин і робіт з ремонту автомобіля, та у зв'язку з тим, що сторони відмовились від проведення судової експертизи для встановлення відповідності цін запчастин та вартості робіт з ремонту автомобіля, суд виходив з відсутності доказів щодо розміру збитків.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зроблено такі правові висновки:
- в ухвалі від 29 квітня 2015 року суд касаційної інстанції, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що суди не перевірили заперечень страховика про те, що на момент розгляду справи автомобіль позивача повністю відновлений, не встановили розмір понесених позивачем реальних збитків на відновлення автомобіля і дійшли передчасного висновку про відшкодування шкоди в розмірі, визначеному у висновку експертного автотоварознавчого дослідження, а відтак неповнота з'ясування обставин у справі та порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення спору;
- в ухвалі від 4 лютого 2015 року суд касаційної інстанції, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди та передавши на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на статтю 338 ЦПК України, вважав, що судові рішення не відповідають вимогам статті 213 цього Кодексу, оскільки суди не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, суд зазначив, що оскільки підтверджено факт відновлення пошкодженого автомобіля, то за наявності таких даних визначення розміру відшкодування на підставі оцінки вартості відновлювального ремонту є помилковим.
Порівняння наданих заявником судових рішень на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Сервисы для юристов