ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Південної митниці ДМСУ (правонаступником якої є Південна митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2011 року ОСОБА_10 звернувся з позовом до ДМСУ та Митниці, в якому просив:
- визнати протиправними дії Митниці в частині проведення службового розслідування відносно ОСОБА_10;
- скасувати акт службового розслідування від 18 січня 2011 року № 1/11-2011 (далі - акт № 1/11-2011) в частині висновків щодо наявності підстав для припинення державної служби через порушення Присяги державного службовця (далі - Присяга);
- визнати дії ДМСУ в частині припинення перебування ОСОБА_10 на державній службі через порушення Присяги протиправними;
- скасувати наказ ДМСУ від 19 січня 2011 року № 44-к «По особовому складу митних органів» (далі - наказ № 44-к) в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_10;
- поновити ОСОБА_10 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Роздільна» Митниці;
- стягнути з Митниці, ДМСУ середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_10 з 19 січня 2011 року до моменту поновлення на посаді.
26 червня 2011 року ОСОБА_10 надав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив не розглядати позовні вимоги в частині скасування акта службового розслідування від 18 січня 2011 року № 1/11-2011.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказом № 44-к його незаконно звільнено з посади за порушення Присяги на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), оскільки він Присягу не порушував, посадові обов'язки виконував сумлінно. Крім цього, наклавши на ОСОБА_10 крайню міру дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, відповідачі не врахували ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, відсутність заподіяної шкоди, обставини, за яких учинено правопорушення, наявність у позивача заохочень та відсутність дисциплінарних стягнень, а також не застосували норми статті 23 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-ІV.
Суди встановили, що ОСОБА_10 працював у митних органах з 1998 року, а з 22 жовтня 2010 року - на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Роздільна» Митниці.
Відповідно до наказу Митниці від 13 січня 2011 року № 21 «Про проведення службового розслідування» проведено службове розслідування з метою об'єктивного та всебічного з'ясування обставин здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, які переміщувались у період з 5 по 6 січня 2011 року через митний кордон України в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган-Первомайськ», за результатами якого складено акт № 1/11-2011.
Відповідно до висновків зазначеного акта ОСОБА_10 своїм несумлінним ставленням до виконання обов'язків державного службовця порушив вимоги статті 40 Митного кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних відносин) в частині пропуску на митну територію України товарів і транспортних засобів без проведення митного контролю, інших нормативно-правових актів з питань митної справи, пунктів 2.1, 2.12, 2.22 посадової інструкції інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Роздільна» Митниці, статей 5, 10, 17 Закону № 3723-ХІІ.
На підставі результатів службового розслідування ДМСУ видала наказ № 44-к, згідно з яким за порушення Присяги, зокрема, припинено з 19 січня 2011 року перебування ОСОБА_10 на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 9 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2014 року, позов задовольнив частково: наказ № 44-к в частині припинення перебування ОСОБА_10 на державній службі в митних органах скасував та поновив його на посаді.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2005 року (у справі № 6-11750во04), 4 жовтня 2007 року (у справі № К-3425/07), 11 жовтня 2012 року (у справах №№ К/9991/49677/12, К/9991/50805/12), які, на думку Митниці, підтверджують неоднакове правозастосування.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, та в ухвалах від 11 жовтня 2012 року (справи №№ К/9991/50805/12, К/9991/49677/12).
Перевіривши наведені у заяві Митниці доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Проте аналіз ухвали суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його ухвал, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.
Сервисы для юристов