ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4637/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Казино "Прем`єр Палац"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024
(суддя - Івченко А.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025
(Колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Остапенко О.М., Сотніков С.В.)
у справі №910/4637/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Казино "Прем`єр Палац"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. 23.08.2024 від Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Господарського суду міста Києва надійшла заява з уточненими грошовими вимогами до боржника.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2. Оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4637/24, якою, зокрема, визнано кредитором у справі № 910/4637/24 по відношенню до боржника Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей на суму 6 254 009,20 грн - четверта черга.
3. Також оскаржується постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4637/24 залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
4. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Казино "Прем`єр Палац" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі №910/4637/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.
5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
5.1. Скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження та вказує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме:
- у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18 від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 щодо підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство;
-у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18 від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18 щодо застосування ст.ст. 45 - 47 КУзПБ.
5.2. Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України. В обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування у сукупності та пов`язаності норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 45-47 КУзПБ, статті 74 ГПК України щодо доведеності існування та розміру вимог КРАІЛ судовим рішенням у справі за адміністративним позовом про стягнення боргу за ліцензійними платежами, а також відповідно статей 7 КУзПБ та статей 4, 19 КАСУ щодо неможливості вирішення вимог КРАІЛ про стягнення боргу до Державного бюджету за ліцензійними платежами в господарському судочинстві загалом та у справі про банкрутство зокрема.
Сервисы для юристов