ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,
суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» (далі - СТГО) до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування пунктів вимоги,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2011 року СТГО звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати пункти 2, 5, 6, 9 вимоги від 28 вересня 2011 року № 18-25-14-14/6283 (далі - вимога) про усунення порушень, виявлених під час позапланової ревізії.
На обґрунтування позову СТГО вказало, що відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що структурний підрозділ СТГО здійснив закупівлю робіт без застосування тендерних процедур та зайво сплатив виконавцям робіт кошти на суми 4180 грн, 10 230 грн та 2420 грн.
Суди встановили, що Інспекція провела позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності СТГО за період з 1 січня по 31 грудня 2010 року, за наслідками якої склала акт від 5 вересня 2011 року № 25-09/10 про виявлені порушення.
28 вересня 2011 року Інспекція направила СТГО вимогу, у пункті 2 якої, зокрема, зазначено, що структурний підрозділ СТГО протягом серпня-вересня 2010 року здійснив закупівлю робіт без застосування тендерних процедур, та запропоновано в подальшому дотримуватися законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. У пунктах 5, 6, 9 цієї вимоги зазначено, що цей же підрозділ виконавцям робіт зайво сплатив кошти на суми, вказані вище, та запропоновано забезпечити відшкодування підрядною організацією завищеної вартості виконаних робіт шляхом перерахування коштів на рахунок структурного підрозділу СТГО або виконання додаткових обсягів робіт, а у разі необхідності - провести претензійно-позовну роботу з підрядником щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, позов задовольнив: скасував пункти 2, 5, 6, 9 вимоги.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 лютого 2015 року залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Інспекція зазначає, що в доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2015 року (справа № К/800/44872/13) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ). Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження, виходив із того, що в доданому до заяви рішенні суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення Закону № 2939-ХІІ.
Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення цього суду, наданого для порівняння, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки зазначені судові рішення ухвалені за різних фактичних обставин, які були встановлені під час розгляду цих справ, а перевірка правильності встановлення цих обставин не входить до компетенції Верховного Суду України.
Крім того, в оскаржуваній ухвалі не наведено іншого, ніж у наданому для порівняння судовому рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Інспекції.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви Державної фінансової інспекції в Сумській області відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький
Сервисы для юристов