П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2017 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Ємця А.А.,
суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є.,
за участю представників:
публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - Комісарової А.В., Даховського М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 905/1690/16 за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ») до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення суми,
в с т а н о в и л а:
У травні 2016 року ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення 3 153,85 грн.
Позов обґрунтовано тим, що після прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, зазначеній у накладній, тому наведені обставини є підставою для стягнення збитків із ПАТ «Українська залізниця».
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11 липня 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» вартість недостачі вантажу у розмірі 1 173,17 грн, а також судовий збір.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 листопада 2016 року рішення Господарського суду Донецької області від 11 липня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року залишено без змін.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 листопада 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПАТ «Українська залізниця» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року у справі № 910/10474/16, від 23 листопада 2016 року у справі № 910/9323/16, від 03 жовтня 2016 року у справі № 910/5096/16, від 14 червня 2016 року у справі № 905/50/16, від 24 листопада 2016 року у справах № 910/5095/16, № 910/7771/16, № 910/7780/16 та у справі № 910/7849/16, від 29 листопада 2016 року у справі № 910/8081/16, від 07 грудня 2016 року у справі № 910/5100/16, від 06 грудня 2016 року у справі № 910/7785/16, від 20 грудня 2016 року у справах № 910/8325/16, № 910/7788/16, № 910/9321/16.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ «Українська залізниця», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 2013 року між публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» як замовником і ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» як виконавцем укладено договір № 13-15/75-У, відповідно до умов якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля, та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий у результаті збагачення вугілля концентрат замовнику в строки і на умовах, обумовлених договором і/або Специфікаціями.
01 грудня 2015 року ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Сороче Донецької залізниці на адресу відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (вантажоодержувач) відвантажено за залізничною накладною № 50358431 у вагонах № 53501102, № 53536355 вугілля кам'яне. Відповідно до накладної № 50358431 маса нетто у вагоні № 53501102 - 69 000 кг, у вагоні № 53536355 - 69 000 кг.
04 грудня 2015 року на станції призначення вантажу проведено перевірку вагонів, за результатами якої складено комерційні акти № БИ570958/65, № БИ570959/66, якими зафіксовано недостачу вантажу в кількості: 1300 кг у вагоні № 53501102, 2150 кг у вагоні № 53536355.
Також у зазначених комерційних актах зафіксовано поглиблення вантажу по ходу потяга у вагоні № 53501102 довжиною 7 люка по всій ширині вагона - 1000 мм; у вагоні №53536355 довжиною 1 люка по всій ширині вагона - 900 мм.
Переваження вантажу здійснювалося на вагах вантажовідправника ВВЭТ-150-К № 0056 (повірка 22 жовтня 2015 року).
Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив із того, що перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу у розмірі 1 173,17 грн. Крім того, враховуючи положення частини 6 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442-VI), факт реєстрації ПАТ «Українська залізниця», положення статей 1, 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що всі права і обов'язки державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця») перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця».
У справах № 910/10474/16, № 910/9323/16, № 910/5096/16, № 905/50/16, № 910/5095/16, № 910/7771/16, № 910/7780/16, № 910/7849/16, № 910/8081/16, № 910/5100/16, № 910/7785/16, № 910/8325/16, № 910/7788/16, № 910/9321/16, копії постанов у яких надано для порівняння, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відповідач не повинен нести відповідальність за нестачу вантажу, перевезення якого здійснювало ДП «Донецька залізниця», виходячи із того, що на час розгляду справи ПАТ «Українська залізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, зокрема і ДП «Донецька залізниця», оскільки процедуру реорганізації цих підприємств та передачу всіх їхніх прав та обов'язків до ПАТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 призупинено до завершення проведення антитерористичної операції.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Забезпечуючи єдність судової практики щодо застосування норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Законом № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).
У зазначеному Законі викладено такі положення.
Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Сервисы для юристов