П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - відділ Держземагентства у Броварському районі Київської області, про визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за законом, визнання незаконними рішень селищної ради та недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки за заявою ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 липня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з указаною позовною заявою, посилаючись на те, що після смерті її батька, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі жилий будинок, розташований на АДРЕСА_1 Київської області. Спадкоємцями першої черги після його смерті були: вона, її брат - ОСОБА_12 та сестра -
ОСОБА_13 Позивачка та її брат прийняли спадщину в установленому законом порядку. 8 жовтня 1981 року їм видано свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок. Їх сестра спадщину після смерті батька не прийняла.
Її брат помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, його спадкоємцями стали ОСОБА_10 (дружина), ОСОБА_9 (донька) та ОСОБА_8 (донька).
Рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 19 січня 2010 року ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою. Рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 7 жовтня 2010 року затверджено проекти землеустрою та передано ОСОБА_9 та ОСОБА_8 земельні ділянки площею 0,15 га кожній, а рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 25 листопада
2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано
ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0828 га. На підставі вказаних рішень селищної ради були виготовлені, зареєстровані та видані відповідачам державні акти на право власності на земельні ділянки.
Вважаючи, що вказані вище рішення селищної ради порушують її права як спадкоємця за законом, власника частини будинку та користувача земельної ділянки, ОСОБА_7 просила визнати їх незаконними, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що були видані на підставі вказаних рішень, а також визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного вище жилого будинку в порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_11
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від
18 листопада 2013 року позов задоволено в повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 липня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
У заяві ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд»), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 65, 77, 78, 90, 91, 101, 102, 106-1 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (далі - ЗК УРСР), статті 67 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України), статті 120 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, указуючи на:
безпідставність визначення судом типу господарства як колгоспного двору, посилаються на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення та зобов'язання не чинити перешкод та за позовом про визнання частково недійсними свідоцтв про право власності, незаконною їх реєстрацію та визнання права власності
(№ 6-36476св14), від 3 грудня 2014 року у справі за позовом про часткове скасування рішення сільської ради, оформлення права власності на жилий будинок, часткове скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, визнання частково недійсним договору дарування жилого будинку, визнання права власності в порядку спадкування за законом (№ 6-32937св14), від 3 грудня 2014 року у справі за позовами про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування (№ 6-30719св14), від 21 січня 2013 року у справі за позовом про виселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном (№ 6-44860св12), а також на ухвалу Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі за позовом про визнання (частково) незаконними рішень і недійсним свідоцтва про право власності на будівлі
(№ 6-12155св07);
неправильність визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку, та неврахування місцезнаходження земельної ділянки у сільській місцевості, у зв'язку з чим визначається інший порядок переходу права користування на земельну ділянку при переході права власності на будинок, а також необхідність проведення відповідної експертизи, посилаються на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
5 грудня 2012 року у справі за позовом та за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (№ 6-40964св12), від
8 лютого 2012 року у справі за позовом про визнання порядку користування земельною ділянкою (№ 6-4081св12), від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку
(№ 6-32927св13).
Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-36476св14, № 6-32937св14, № 6-30719св14 суд касаційної інстанції в першому й другому випадках скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передав справу на новий судовий розгляд, у третьому випадку - залишив без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні основного позову та часткове задоволення іншого позову. При цьому суд виходив з того, що відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від
22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Тобто судам для правильного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати, чи не втратили право на свою частку в майні колгоспного двору його члени, а цьому повинне передувати з'ясування обставин належності майна до суспільної групи господарств - колгоспний двір. При вирішенні судами спору про право власності на майно колишнього колгоспного двору застосування норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з'ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, є помилковим.
Сервисы для юристов