П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
У січні 2012 року ОСОБА_11 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ ДМСУ від
30 грудня 2011 року № 2766-к «По особовому складу митних органів»; поновити його на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ» Митниці з 30 грудня 2011 року та стягнути з Митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що через несумлінне виконання своїх службових обов'язків наказом голови ДМСУ від 30 грудня 2011 року
№ 2766-к його перебування на державній службі в митних органах припинено за порушення Присяги державного службовця (далі - Присяга) відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13 березня
2012 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою 18 липня
2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про задоволення позову.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2007 року та 11 жовтня 2012 року
справи №№ К/9991/50805/12, К/9991/49677/12), які, на думку Митниці, підтверджують неоднакове правозастосування.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 липня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII у подібних правовідносинах.
Обставини справи, рішення від 4 жовтня 2007 року в якій додано до заяви, відмінні від обставин справи, що розглядається, оскільки предметом судового розгляду в ній була правомірність звільнення позивача з займаної посади за порушення Присяги відповідно до частини першої пункту 6 статті 30 Закону
№ 3723-ХІІ, яке мало місце під час його перебування на лікарняному.
У рішенні від 11 жовтня 2012 року у справі № К/9991/50805/12, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність припинення державної служби позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII за порушення вимог Митного кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - МК) в частині митного оформлення, вказавши, що умисне несумлінне виконання позивачем своїх службових обов'язків є порушенням Присяги, а тому такі дії є не дисциплінарним порушенням, а наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця зі спеціальним статусом. Тобто звільнення позивача є не видом застосування до нього дисциплінарного стягнення, а наслідком порушення ним Присяги, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену Законом № 3723-XII.
Не може бути підставою для перегляду судового рішення також і ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року у справі
№ К/9991/49677/12, оскільки касаційний суд рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто рішення по суті спору у цій справі не приймав.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновком суду апеляційної інстанції про незаконність та необґрунтованість звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону
№ 3723-XII. Суд виходив із того, що звільненню державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги має передувати службове розслідування, проведення якого регламентується Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої наказом ДМСУ від 13 серпня 2010 року № 918 (далі - Інструкція), і висновки якого є передумовою звільнення. Крім того, кваліфікуючи дії позивача як порушення присяги, відповідач не навів відповідних мотивів, за яких проступок можна класифікувати саме як порушення Присяги, а не дисциплінарне правоворушення.
Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок неможливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії, зокрема, у постановах від 21 травня, 4 червня, 17 вересня,
3 грудня 2013 року, 22 квітня 2014 року [справи №№ 21-403а12, 21-167а13,
Сервисы для юристов