П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідача - Белінської О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У січні 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати бездіяльність ВРЮ незаконною та зобов'язати опублікувати на офіційному веб-сайті рішення від 24 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про його звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням присяги (далі - Рішення ВРЮ).
На обґрунтування позову зазначив, що відповідно до вимог частини четвертої статті 24 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР) рішення ВРЮ оприлюднюється на офіційному веб-сайті не пізніше ніж на наступний день із дня його прийняття.
Вищий адміністративний суд України постановою від 11 березня 2016 року у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник позивача звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2016 року і задовольнити позов ОСОБА_8
У заяві йдеться про те, що з дня прийняття Рішення ВРЮ до дня його опублікування минуло більше місяця, у зв'язку з чим були грубо порушені права ОСОБА_8, передбачені статтею 32 Конституції України.
У судовому засіданні представники позивача підтримали заяву та навели доводи на її обґрунтування, пояснивши, що позивачу в день прийняття Рішення ВРЮ було оголошено лише його резолютивну частину. Позивач не міг знати, з яких саме мотивів ВРЮ прийняла рішення про внесення подання Верховній Раді України про його звільнення з посади судді за порушення присяги, що позбавило його права на ефективний захист в суді.
Представник ВРЮ у своїх поясненнях стверджувала, що невчасне оприлюднення на веб-сайті Рішення ВРЮ не порушило прав позивача, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення зазначених осіб, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Глава 6 розділу ІІІ цього Кодексу виокремлює та регулює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.
До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Вищої ради юстиції, щодо оскарження її актів, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 КАС).
Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, установив, що Рішення ВРЮ оприлюднено з порушенням встановленого законом строку. Водночас, цей суд, відмовляючи у позові, зазначив, що позивач не обґрунтував порушення його прав відповідачем, а суд таких порушень не встановив.
На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такі висновки Вищого адміністративного суду України є передчасними.
Згідно з частинами першою та третьою статті 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зміст постанови суду має відповідати вимогам, встановленим статтею 163 КАС.
Проте, як убачається зі змісту рішення, яке просить переглянути заявник, суд у повній мірі зазначених вимог закону не врахував.
Так, у постанові суду першої інстанції не зазначено, які саме права позивача, на його думку, та на думку його представників, які брали участь у судовому засіданні, порушені невчасним опублікуванням Рішення ВРЮ. Пояснення представників позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні, в яких вони наводили доводи на підтвердження позовних вимог, судом не проаналізовані і мотивів на спростування цих доводів судове рішення не містить.
Верховний Суд України, розглядаючи справу у межах визначеної главою 3 розділу IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати оцінку доказам.
Отже, постанова Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2016 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Сервисы для юристов