Постанова ВСУ від 18.05.2016 року у справі №6-3037ц15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів:Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, третя особа - публічне акціонерне товариство «Астра банк», про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_8, поданою представником ОСОБА_9, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року та рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 5 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 27 липня 2002 року по 2 жовтня 2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 За час шлюбу ними набуто майно, а саме квартира АДРЕСА_1 гараж та земельна ділянка площею 0,0071 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 а також автомобіль марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1. Після розірвання шлюбу сторони домовились, що до закінчення навчання ОСОБА_7 у вищому навчальному закладі ОСОБА_8 користується усім майном і сплачує кошти за навчання. Розподіл спільного майна подружжя буде проведено після закінчення навчання ОСОБА_7

Посилаючись на те, що у липні 2011 року закінчено навчання, а ОСОБА_8 відмовився розділити спільне майно мирним шляхом, ОСОБА_7 просила поновити їй строк звернення до суду й провести розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема виділити ОСОБА_8 у власність квартиру АДРЕСА_1 Дніпропетровської області та автомобіль марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1; виділити ОСОБА_7 у власність гараж та земельну ділянку площею 0,0071 га, на якій розташовано гараж, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 стягнути з ОСОБА_8 на її користь різницю вартості її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно в розмірі 180 тис. грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 5 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково: визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 Дніпропетровської області та Ѕ частину гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_3; визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 Дніпропетровської області та Ѕ частину гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_3; здійснено поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, яке складається із квартири та гаража таким чином: виділено ОСОБА_8 в натурі та визнано за ним право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, вартістю 248 тис. 779 грн, виділено ОСОБА_7 в натурі та визнано за нею право власності в цілому на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 52 тис. 482 грн, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 різницю вартості отриманого сторонами майна у розмірі 98 тис. 148 грн 50 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_8, від імені якого діє ОСОБА_10, відхилено; рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 5 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року залишено без змін.

18 грудня 2015 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_8, від імені якого діє ОСОБА_9, із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року та рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 5 грудня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 66, 69 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ОСОБА_8, від імені якого діє ОСОБА_9, просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року та рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 5 грудня 2013 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

Суди під час розгляду справи встановили, що 27 липня 2000 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_11 укладено шлюб.

У період перебування сторін у шлюбі ними придбано: квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 1 липня 2003 року), гараж та земельну ділянку площею 0,0071 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу від 25 вересня 2003 року), та автомобіль марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 1 липня 2004 року).

На підставі довіреності від 13 травня 2006 року, посвідченої 30 серпня 2006 року, ОСОБА_7 уповноважила свого чоловіка ОСОБА_8 керувати та розпоряджатися усім її майном, у чому б воно не полягало і де б воно не знаходилось.

30 серпня 2006 року ОСОБА_7 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_8 на укладення ним договору купівлі-продажу гаража та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Крім того, в Акціонерному комерційному банку «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна») ОСОБА_8 отримав кредитні кошти на загальну суму 72 тис. 250 доларів США (кредитні договори від 4 і 29 серпня 2006 року) для купівлі нерухомого майна.

За рахунок кредитних коштів він придбав квартиру АДРЕСА_4 Дніпропетровської області та квартиру АДРЕСА_5 (договори купівлі-продажу від 4 і 29 серпня 2006 року відповідно).

2 жовтня 2006 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з довідкою № 4143, виданою 10 травня 2012 року відділенням Дніпродзержинського РЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, автомобіль марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_11, 20 грудня 2006 року знятий з обліку ОСОБА_8 за дорученням ОСОБА_11

2 та 4 липня 2007 року ОСОБА_8 достроково та в повному обсязі сплатив заборгованість за кредитами шляхом внесення на розрахункові рахунки банку коштів, отриманих від продажу придбаних квартир.

Після розірвання шлюбу сторони дійшли згоди про те, що до закінчення ОСОБА_11 навчання у вищому навчальному закладі усім майном, набутим за час шлюбу, користується ОСОБА_8, натомість останній допомагає ОСОБА_11 сплачувати грошові кошти за її навчання. Після закінчення ОСОБА_11 навчання сторони розподілять спільне майно.

У червні 2011 року ОСОБА_7 закінчила навчання у Дніпродзержинському державному технічному університеті.

У липні 2011 року ОСОБА_7 звернулась до ОСОБА_8 з вимогою про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.