П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Антонов» в особі філії «Серійний завод «Антонов» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2014 року Державне підприємство «Антонов» в особі філії «Серійний завод «Антонов» (далі - ДП «Антонов», філія ДП «Антонов» відповідно) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позивач зазначав, що відповідачі проживають у кімнаті 23 гуртожитку (корпус 20) оздоровчого комплексу «Сокіл» (далі - ОК «Сокіл») і користуються житлово-комунальними послугами.
Посилаючись на те, що відповідачі не сплачують вартості спожитих житлово-комунальних послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість, позивач просив стягнути з відповідачів 13 тис. 810 грн 94 коп. цієї заборгованості, інфляційні втрати та 3 % річних.
Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 11 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року, позовні вимоги ДП «Антонов» задовольнив: стягнув з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ДП «Антонов» 13 тис. 58 грн 94 коп. заборгованості, 130 грн 59 коп. інфляційних втрат, 621 грн 46 коп. - 3 % річних.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 жовтня 2014 року відмовив ОСОБА_8 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року ОСОБА_8 просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» (далі - Примірне положення) у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_8 надав копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_8 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 проживають і зареєстровані в кімнаті АДРЕСА_1.
18 травня 2012 року ОСОБА_7 була звільнена з посади машиніста насосних установок філії ДП «Антонов».
9 квітня 2012 року ОСОБА_8 був звільнений з посади заступника директора ОК «Сокіл» філії ДП «Антонов».
Згідно з розрахунком вартості розміщення та надання місця працівникам заводу для тимчасового перебування в гуртожитку (корпус 20) ОК «Сокіл» ДП «Антонов», який виконувався на підставі роз'яснення управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), уточненого розрахунку вартості розміщення та надання місця працівникам заводу для тимчасового перебування у гуртожитку (корпус 20) ОК «Сокіл» ДП «Антонов», спільного рішення адміністрації філії ДП «Антонов» та профспілкового комітету Профспілки авіапрацівників України (ПАУ) філії ДП «Антонов» від 28 лютого 2012 року та розпорядження заступника директора філії від 1 червня 2013 року № 54 «Про введення уточнених розрахунків вартості розміщення та надання місця працівникам заводу для тимчасового перебування у корпусах оздоровчого комплексу «Сокіл», відповідачі, які не є працівниками заводу, повинні сплачувати: ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - по 432 грн на місяць; ОСОБА_8 - 134 грн на місяць.
За довідкою про заборгованість з оплати за проживання у період з 1 квітня 2012 року до 1 листопада 2013 року заборгованість відповідачів склала 13 тис. 58 грн 89 коп.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ДП «Антонов», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону, доказами відповідачів не спростований, тому з огляду на порушення відповідачами зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за надані їм житлово-комунальні послуги.
Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня 2015 року, наданій заявником для порівняння, касаційний суд виходив з того, що філія ДП «Антонов» не зверталась до органів місцевого самоврядування щодо затвердження тарифів на послуги з утримання будинку і прибудинкової території для гуртожитку на території ОК «Сокіл», а нарахування оплати за проживання в кімнаті гуртожитку виходячи з розміру тарифів на житлово-комунальні послуги, затверджених КМДА, спільним рішенням адміністрації філії ДП «Антонов» та профспілкового комітету ПАУ філії ДП «Антонов» від 28 лютого 2012 року та розпорядженням заступника директора філії від 1 червня 2013 року № 54 «Про введення уточнених розрахунків вартості розміщення та надання місця працівникам заводу для тимчасового перебування у корпусах оздоровчого комплексу «Сокіл» здійснено з порушенням вимог Примірного положення, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Постанова № 869) та статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки розрахунок експлуатаційних витрат (до яких включено оплату проїзних квитків та інші витрати, зокрема використання флеш-накопичувача, обслуговування бухгалтерських програм, курси, послуги зв'язку тощо) позивач здійснив на власний розсуд, усупереч указаному Порядку, включивши витрати, які не входять до переліку послуг, оплата яких може покладатись на споживачів.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції Примірного положення, Постанови № 869 та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Сервисы для юристов