П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -
за участі представника ФГ "Скорук М.А." - Головко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_11, фермерського господарства "Скорук М.А.", управління Державного агентства з земельних ресурсів у Нікопольському районі Дніпропетровської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція", про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем, зобов'язання вчинити певні дії за заявою фермерського господарства "Скорук М.А." про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року приватне підприємство "Таврія" (далі - ПП "Таврія" звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору оренди земельної ділянки, який укладено 15 вересня 2006 року між ним і ОСОБА_11, використовував земельну ділянку площею 12, 5091 га для вирощування сільськогосподарських культур. Договір укладався на 5 років починаючи з дати його реєстрації. Умовами договору визначено, що по його закінченні орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Зазначає, що умови договору виконувало належним чином; до закінчення строку дії договору надіслало орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на оренду земельної ділянки, однак, у травні 2012 року дізналося про передання в оренду зазначеної земельної ділянки фермерському господарству "Скорук М.А." (далі - ФГ "Скорук М.А.", про що 26 березня 2012 року між ФГ "Скорук М.А." і ОСОБА_11 укладено договір оренди земельної ділянки.
Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки від 26 березня 2012 року укладено між ОСОБА_11 та ФГ "Скорук М.А." з порушенням прав ПП "Таврія", передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", його зміст не відповідає абзацу четвертому частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) складено з порушенням норм чинного земельного законодавства, зокрема закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проведено у відсутності власників суміжних земельних ділянок, а відтак місце розташування земельної ділянки не встановлено, ПП "Таврія" просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 березня 2012 року, скасувати його реєстрацію та визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 15 вересня 2006 року, зобов'язавши ОСОБА_11 укласти з підприємством додаткову угоду, передбачену статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПП "Таврія".
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2013 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Таврія" задоволено частково: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 березня 2012 року, укладений між ФГ "Скорук М.А." і ОСОБА_11; визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 15 вересня 2006 року, укладений між ПП "Таврія" і ОСОБА_11; зобов'язано ОСОБА_11 вчинити дії щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 15 вересня 2006 року; у решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року касаційну скаргу ФГ "Скорук М.А." відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2013 року залишено без змін.
У грудні 2014 року до Верховного Суду України звернулось ФГ "Скорук М.А." із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 41 Конституції України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 316, 317, 319, 321, 627, 638, 651, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 116, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У зв'язку із цим ФГ "Скорук М.А." просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2015 року зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
Судами під час розгляду справи встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 3 березня 2006 року ОСОБА_11 є власником земельної ділянки площею 12,5091 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в АДРЕСА_1.
15 вересня 2006 року між ОСОБА_11 та ПП "Таврія" укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років, починаючи від дня його державної реєстрації, яка проведена 6 жовтня 2006 року.
Термін дії договору закінчився 6 жовтня 2011 року.
13 липня 2011 року ПП "Таврія" отримало від ОСОБА_11 повідомлення, в якому зазначалось про відсутність у власника земельної ділянки наміру поновлювати договір оренди на новий строк після закінчення терміну дії попереднього договору та містилось прохання після закінчення терміну дії договору не проводити посівні роботи, залишивши земельну ділянку в належному стані.
26 липня 2011 року ПП "Таврія" надіслало ОСОБА_11 лист-повідомлення № 23 про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, при цьому додало до нього проект додаткової угоди.
Однак 26 березня 2012 року ОСОБА_11 уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з ФГ "Скорук М.А.", який 27 березня 2012 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області.
Відхиляючи касаційну скаргу ФГ "Скорук М.А." і залишаючи без змін рішення апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог ПП "Таврія", суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, що на підставі досліджених судом доказів та в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі" ПП "Таврія" має переважне право на укладення з ОСОБА_11 договору оренди на новий строк.
ФГ "Скорук М.А." зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цього судового рішення.
Сервисы для юристов