Постанова ВСУ від 18.03.2015 року у справі №6-25цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 рокум. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л и:

У серпні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило звернути стягнення на належне ОСОБА_1 майно, що перебуває в іпотеці, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 10 липня 2008 року банк уклав із ОСОБА_1 кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 80 тис. доларів США зі сплатою 14% річних на строк до 10 вересня 2026 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 липня 2008 року сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 24 липня 2009 року утворилась заборгованість у сумі 82 549, 89 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 632 579 грн 80 коп., з них : тіло кредиту - 592 962 грн 17 коп., проценти - 18 713 грн 20 коп., пеня - 20 904 грн 43 коп.

26 травня 2010 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" збільшило позовні вимоги та просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 заставною вартістю у 681 837 грн, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2000 року, з урахуванням збільшених позовних вимог у рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, у розмірі 830 118 грн 16 коп., а також стягнути із ОСОБА_1 судовий збір та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

16 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 9 липня 2014 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 35, частини першої статті 39 Закону України від 5 червня 2003 року № 898 -IV "Про іпотеку" (далі - Закон України "Про іпотеку"), частини другої статті 258 ЦК України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2011 року, від 13 липня 2011 року, від 14 вересня 2011 року та від 29 жовтня 2014 року, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовані зазначені правові норми.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2015 року зазначену справу допущено до розгляду Верховним Судом України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 10 липня 2008 року відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 014/17-16/7977-11, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 80 тис. доларів США зі сплатою 14% річних на строк до 10 вересня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором цього самого дня сторонами укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором 23 червня 2009 року банк надіслав йому вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк з моменту отримання зазначеної вимоги, однак ОСОБА_1 заборгованість не погасив.

Станом на 21 травня 2010 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складала 104 737, 52 доларів США (830 118 грн 16 коп.), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 76 781, 95 доларів США (608 550 грн 70 коп.), відсотки за користування кредитом - 8 585, 46 доларів США (680 045 грн 78 коп.) та пеня за несвоєчасну сплату кредиту й відсотків - 19 370, 11 доларів США (153 521 грн 68 коп.).

При цьому сума несплаченої пені нарахована за період з 22 травня 2009 року до 21 травня 2010 року.

Постановляючи ухвалу від 30 вересня 2014 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з огляду на встановлені факти порушення позичальником умов кредитного договору та невиконання ним письмової вимоги банку від 23 червня 2009 року про виконання зобов'язання у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги.

Разом із тим зі змісту ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2011 року, від 13 липня 2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 14 вересня 2011 року, на які заявник посилається як на підставу неоднакового застосування касаційним судом статті 35 Закону України "Про іпотеку" убачається, що суди виходили з того, що обов'язковою умовою для застосування кредитором звернення стягнення на предмет іпотеки є попереднє надіслання ним іпотекодавцю й боржнику письмової вимоги про усунення порушення, у той час як у зазначених справах факт надіслання такої вимоги не встановлений.