П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Кривенди О.В., Маринченко В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - Інспекція) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "БДО Лігал Україна" (далі - Товариство-1) та ТОВ "Ековент 2000" (далі - Товариство-2) про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення коштів у дохід держави,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2011 року Інспекція звернулася до суду з позовом, у якому, посилаючись на акт перевірки та вирок суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 (фіктивне підприємництво) та частиною другою статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України, у тому числі за дії щодо створення Товариства-2, просила застосувати передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) наслідки нікчемних правочинів і відповідно до статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК), стягнути з Товариства-2 на користь Товариства-1 кошти в сумі 579 000 грн та стягнути з Товариства-1 зазначену суму грошових коштів у дохід держави.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалами від 2 лютого та 13 березня 2012 року на підставі статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) об'єднав до спільного розгляду та вирішення адміністративні справи між тими ж сторонами про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином та присвоїв об'єднаній справі № 2а-19416/11/2670.
Загальна сума грошових коштів, яку позивач просив стягнути з відповідачів у дохід держави, склала 3 549 289 грн.
На обґрунтування позовних вимог Інспекція послалась на те, що у ході документальної позапланової перевірки Товариства-1, результати якої оформлені актом від 8 листопада 2011 року № 441/23-205/36336456, встановлено факт укладення Товариством-2 договору від 15 червня 2011 року № Ф0611-02 про надання Товариству-1 послуг маркетингового та фінансового консалтингу, згідно з яким їх загальна вартість за період з 1 липня по 31 серпня 2011 року склала 3 549 289 грн. Зазначений правочин, на думку позивача, не відповідає вимогам частин першої та п'ятої статті 203, статті 215, частини першої статті 216 ЦК та суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, згідно зі статтею 228 ЦК порушує публічний порядок і є нікчемним.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 лютого 2013 року зазначені судові рішення залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог з огляду на встановлені судами фактичні обставини щодо безтоварності господарських операцій між відповідачами та спрямованості намірів осіб, які діяли від імені відповідачів при укладенні договору, на незаконне зменшення податкових зобов'язань Товариства-1 та отримання права на формування податкового кредиту. Також суд вказав на правомірність застосування до господарських зобов'язань, які суперечать інтересам держави та суспільства, юридичних наслідків недійсності, встановлених частиною першою статті 208 ГК з урахуванням положень статті 228 ЦК, оскільки правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК).
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, Товариство-1, посилаючись на неоднакове застосування статті 228 ЦК та статті 208 ГК, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року (№ К/9991/71831/11), у якій касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість задоволення позовних вимог податкового органу про застосування наслідків нікчемного договору. Касаційний суд зазначив, що податковий орган передчасно визначив його нікчемним згідно з положеннями статті 228 ЦК, оскільки такого висновку може дійти суд в межах кримінального, кримінально-процесуального провадження, а податковому органу таких повноважень не надано.
Товариство-1 також надало на підтвердження наведених у заяві доводів ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2013 року (№ К/9991/55759/12). Але Верховний Суд України постановою від 15 жовтня 2013 року зазначену ухвалу касаційного суду скасував, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із загальновизнаним принципом сучасного права, закріпленим у частині першій статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» (далі - Закон № 2756-VI), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, редакцію статті 228 ЦК змінено.
Змінами, внесеними до статті 228 ЦК Законом № 2756-VI, встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними [недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України)].
Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.
У справі, яка розглядається, на час виникнення спірних відносин (укладення та реалізації спірного договору) діяла редакція статті 228 ЦК зі змінами, внесеними Законом № 2756-VI. Натомість до правочинів, які виникли у березні-квітні 2010 року і були предметом розгляду у справі, рішення касаційного суду в якій від 19 лютого 2013 року (№ К/9991/71831/11) додано до заяви, стаття 228 ЦК у новій редакції застосована бути не могла, оскільки чинності у зазначений період ще не набрала.
Ураховуючи викладене, а також те, що умови застосування у часі правових норм, щодо яких порушується питання у заяві, є різними, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не може дійти висновку про подібність спірних відносин, що були предметом розгляду у справах, рішення у яких наведено вище.
Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "БДО Лігал Україна" відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.Б. Гусак О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький Ю.Г. Тітов
Сервисы для юристов