ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року ФОП ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною вимогу від 13 лютого 2013 року № Ф-1370 (далі - вимога № Ф-1370) про сплату боргу в розмірі 4571 грн та скасувати її.
На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_10 зазначив, що він одночасно є ФОП та пенсіонером за віком, пенсійний вік якого було зменшено на підставі статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 3 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року, позов задовольнив частково.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-1370, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що ФОП, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, незважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, звільнені від сплати єдиного внеску.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано, постанови Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року та 14 січня 2014 року (справи №№ К/800/33732/13, К/800/33413/13 відповідно), у яких касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосував одні й ті самі норми матеріального права. Так, касаційний суд виходив із того, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, і не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).
Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "б" частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.
За таких обставин висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов
Сервисы для юристов