ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6335/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Дев`ятка О. Г.,
відповідача - Соловей О. В.,
третіх осіб - Гайворонська М. С., Нестеришин Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 (судді: Отрюх Б. В. - головуючий, Остапенко О. М., Пантелієнко В. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі
за позовом Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Державне підприємство "Конярство України",
про визнання протиправними і скасування наказів,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. У квітні 2023 року Приютівська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Приютівська селищна рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними і скасування наказів Міністерства юстиції України від 30.11.2021 № 4266/5, від 24.01.2022 № 216/5, від 28.01.2022 № 261/5, твід 28.01.2022 № 262/5, від 17.02.2022 № 539/5, від 09.04.2022 № 1409/5.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано обставинами незаконності оспорюваних наказів, оскільки на час розгляду скарг на дії державного реєстратора існував судовий спір щодо нерухомого майна (земельних ділянок) та щодо рішень державного реєстратора, які оспорюваними наказами відповідача були скасовані.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано накази Міністерства юстиції України від 30.11.2021 № 4266/5, від 24.01.2022 № 216/5, від 28.01.2022 № 261/5, твід 28.01.2022 № 262/5, від 17.02.2022 № 539/5, від 09.04.2022 № 1409/5. Здійснено розподіл судових витрат.
2.2. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із доведеності позивачем обставин допущення Міністерством юстиції України під час розгляду скарг на дії державного реєстратора порушень вимог закону, а саме при розгляді скарг відповідач фактично вирішив спір про право власності на нерухоме майно, який має вирішуватися в судовому порядку, чим порушив приписи пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у цій справі та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
На думку скаржника, оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права; на обґрунтування підстав касаційного оскарження він посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) ухвалення судами судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 240/1127/20, від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19 щодо нетотожності судових спорів, постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 22.08.2018 у справі № 826/10548/17 щодо повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації, а також (2) відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 24.11.2021) з урахуванням фактичних обставин справи, що розглядається, зокрема, в частині фактичного вирішення судового спору (спору про право) в іншій справі.
3.2. Від позивача надійшли пояснення у справі після поновлення провадження у справі.
3.3. Від Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України") надійшли додаткові пояснення у справі, в яких підприємство підтримало доводи касаційної скарги.
Сервисы для юристов