Постанова ВСУ від 17.02.2016 року у справі №6-31цс16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про перегляд судових рішень,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 вересня 2006 року між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_9 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 31 500 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом 12,5 % з кінцевим терміном повернення коштів до 28 вересня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належала іпотекодавцю на праві власності.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором станом на 11 грудня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 38 217,49 доларів США і 107 381 грн. 71 коп. Позивач просив суд з метою погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири з прилюдних торгів з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час проведення виконавчих дій.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2015 року, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «ПУМБ» відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «ПУМБ» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстави, передбаченої пунктом першим частини 1 статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статті 1281 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом встановлено, що 28 вересня 2006 року між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_9 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 31 500 доларів США під 12,5 % з кінцевим терміном повернення коштів до 28 вересня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належала іпотекодавцю на праві власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Після його смерті спадкова справа не відкривалася.

На час відкриття спадщини в спірній квартирі проживали і були зареєстровані відповідачі, які не відмовилися від спадщини і продовжують там проживати.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що банк звернувся з вимогою до спадкоємців боржника поза межами строків, передбачених частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України, а тому пропустив строк для пред'явлення такої вимоги.

Разом з тим, у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що правила статті 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статті 1281 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Порядок прийняття спадщини визначений Главою 87 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4232/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1>.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844321/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1> спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844324/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1> (статті 1218 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844323/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1>, 1231 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844336/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1>).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844325/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1>).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844374/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1> спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844376/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1>, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.