ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (далі - центр зайнятості) до ОСОБА_8 про стягнення допомоги по безробіттю,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року центр зайнятості звернувся до суду з позовом, у якому просив на підставі частини третьої статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1533-ІІІ) стягнути з ОСОБА_8 незаконно отриману нею допомогу по безробіттю за період з 21 травня по 24 серпня 2013 року в сумі 2759 грн 80 коп.
Обґрунтовуючи позов, центр зайнятості послався на порушення ОСОБА_8 положень частини другої статті 36 Закону № 1533-ІІІ щодо обов'язку зареєстрованих безробітних своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення. Так, під час розслідування страхового випадку ОСОБА_8 та обґрунтованості виплати їй матеріального забезпечення за наслідками звірки даних із податковим органом встановлено, що відповідач, будучи у статусі безробітної на обліку в центрі зайнятості, перебувала у цивільно-правових відносинах із приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ейгон лайф Україна» (далі - страхова компанія) на підставі договору про надання послуг від 21 травня 2013 року. Тому 21 січня 2014 року центр зайнятості на підставі акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 14 січня 2014 року № 12 видав наказ № 34 про повернення допомоги по безробіттю, яку відповідач в добровільному порядку повертати відмовилась.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 жовтня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін та погодився з їхнім висновком про відсутність підстав для стягнення виплаченої ОСОБА_8 допомоги по безробіттю за відсутності факту виконання договору, зокрема, отримання винагороди за сприяння в укладенні договорів страхування.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України центр зайнятості, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 36 Закону № 1533-ІІІ, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2014 року та ухвалити нове судове рішення.
На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 січня та 9 квітня 2014 року (№№ К/9991/27760/12, К/800/12082/13 відповідно), у яких касаційний суд дійшов висновку про правомірність стягнення на підставі статті 36 Закону № 1533-ІІІ виплаченої допомоги по безробіттю із осіб, які у період її отримання уклали зі страховими компаніями цивільно-правові договори, спрямовані на отримання винагороди за надання посередницьких послуг.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ при вирішенні питання щодо правомірності стягнення виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Суди встановили, що 30 серпня 2012 року ОСОБА_8 звернулася до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної з виплатою матеріальної допомоги по безробіттю. Наказом центру зайнятості від 30 серпня 2012 року № НТ120830 ОСОБА_8 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. 27 травня 2013 року між ОСОБА_8 та страховою компанією укладено цивільно-правовий договір про надання послуг, за умовами якого фінансовий консультант - ОСОБА_8 - за винагороду надає консультації стосовно послуг страхової компанії, проводить пошук потенційних клієнтів, сприяє укладенню договорів страхування життя та здійснює їх супровід.
За правилами частин другої та третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ, яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533-ІІІ є допомога по безробіттю.
Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).
Таким чином, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.
Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про відсутність підстав для стягнення виплаченої ОСОБА_8 допомоги по безробіттю ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2014 року відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців О.В. КривендаВ.Л. МаринченкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький
Сервисы для юристов